Місяць: Серпень 2022

Після безлічі гучних заяв різноманітних імперських чинів про те, що «будь-який народ не має права на державність», тому що «у цього народу державності ніколи раніше не бувало», а отже, це «штучний народ без будь-яких прав бути народом», мільйони людей почали сперечатися з імперськими догмами, доводячи, що, мовляв, державність вони мали і раніше і навіть більш давню, ніж у самої імперії.

Цю тактику Кремль використовував не лише проти ворожих армій, а й проти поневолених народів, влаштовуючи неодноразові штучні голодомори на різних підконтрольних територіях.

Навіть серед білорусів, яких уже майже 30 років цілеспрямовано душать у так званій «союзній державі», штрафуючи за саме публічне вживання білоруської мови, є достатньо  людей, готових боротися. Причому їм доводиться боротися відразу проти свого маріонеткового режиму, який втягнув Білорусь у війну на боці Росії, і власне проти Росії, захищаючи територіальну цілісність України зі зброєю в руках. Без цього білоруси однозначно були б співучасниками злочину проти людяності, який зараз коїть РФ руками поневолених народів. І білоруси розуміють, що, доки існує імперія, загроза не зникає.

 Білоруський «Рух Солідарності “Разам”», зареєстрований у Чехії, Польщі, Литві й Україні, зробив заяву про необхідність ліквідації імперської Росії. Наведемо її повний текст.

Деякі наївні наші земляки-татарстанці тішать себе надією, що нам непогано загалом живеться, не холодно, не голодно, тихо, мирно. І ніхто в нас не бунтуватиме і влаштовуватиме революції. Що за такого розклáду ситуація, що передує вибуху, не складеться і все обійдеться.

Але вони не враховують, що поряд із ними живуть люди, яким не так добре і ситно.

Набір фраз, якими про політику та ситуацію у світі розмовляє більшість громадян РФ, досить обмежений. Крім мови ненависті, вона складається переважно зі стандартних «я в політику не лізу;

VIII з’їзд Всесвітнього конгресу татар, що відбувся на початку серпня в Татарстані, викликав багато негативних відгуків з боку експертів і громадськості. Насамперед ті, хто критикував, звернули увагу на те, що в рамках заходу делегати підтримали вторгнення російських військ в Україну. Письменниця Фаузія Байрамова влаштувала демарш через те, що їй не дали слово перед процедурою голосування. На знак протесту вона залишила зал, за нею потяглися й інші люди. 8 серпня громадська платформа «Вільний Ідель-Урал» опублікувала проект санкційного списку, який спочатку включав 126 осіб, а на час публікації цього матеріалу в ньому залишилося 119 осіб. «Idel.Реалії» розбиралися, яким чином приймалося рішення про включення до переліку імен та які перспективи попадання цих прізвищ у списки санкцій різних країн.

На місці чеченців і бурятів може опинитися будь-який підкорений Росією народ – і неможливо передбачити, який саме. Досвідом ділиться Олександра Гармажапова, засновниця фонду «Вільна Бурятія».

У країні поступово формується нова мобілізаційна система для ведення бойових дій в Україні, проте її можна буде поширити і на будь-які загарбницькі й агресивні війни майбутнього. Так вважає відомий російський опозиційний (принаймні багато хто так вважає) журналіст, блогер, політичний аналітик Анатолій Несміян, відомий під ніком Ель Мюрід.

Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!

С. Бандера

Політичну програму БашНацПоліту роз’яснює його керівник, відомий башкирський політик в еміграції, учасник Ліги Вільних Націй Руслан Габбасов.

Москва створила дуже важливий для нас прецедент. Лідер «Товариства Центральної Азії узбеків Пермського краю» Джахонгір Джалолов запропонував створити узбецький добровольчий батальйон імені Тамерлана для участі в російському вторгненні в Україну. Новина подається як ініціатива узбеків, хоча всі розуміють, що без попереднього узгодження з Кремлем такі ініціативи не виникають і точно не тиражуються в російських ЗМІ.

Падіння імперії зазвичай відбувається поступово, але це можна відстежити, якщо знати, на що звертати увагу. Відомий політолог Руслан Айсін розповідає про видимі ознаки цього процесу.

Кількість незгодних із публікацією проекту списку санкцій делегатів ВКТ збільшується, коментарі до нього переростають у серйозну полеміку про те, що таке добре і що таке погано. Полеміка настільки серйозна, що торкається фундаментальних для національно-визвольного руху питань: хто ми, звідки ми, куди ми йдемо?

Автор: Ліза Туманова

«Перші особи путінської Росії, починаючи з «національного лідера», регулярно апелюють до принципу багатополярності та боротьби самобутніх народів проти колоніалізму. Розворот на Схід і союз Росії з країнами «третього світу» видаються як альтернатива західній гегемонії, а всередині неї продовжується мобілізація різних народів на війну, яку їхні «духовні лідери» намагаються піднести їм як священну. Все це відповідає постулатам дугінського євразійства, проте, коли ця маска усувається й оголюється справжнє обличчя, воно відрізняється від неї разюче. Причому найчастіше ця різниця проявляється в тому самому обличчі і на найкоротшій часовій дистанції, набуваючи характеру ідеологічної шизофренії», – колумніст Харун Сидоров.

Напевно, вам багато разів доводилося чути аргументи «великих російських цивілізаторів» про те, що ось поки в Америці англосакси індіанців винищували, самі московити несли на захоплені ними землі культуру, науку, справедливість і благодійник. Цей жахливий цинізм не витримує жодної критики на тлі масового винищення корінних народів Сибіру, ​​Уралу, Кавказу тощо за їхню непокору московським колонізаторам. Найбільш відомі і тривалі осередки опору були не тільки на Кавказі – Чукотка чинила опір колонізації близько 100 років, а нинішня маленька Хакасія, бувши на той час ще й розділеною на 4 князівства, цілих 150 років протистояла імперським колоністам відразу з двох сторін – її хотіли захопити і московити, і китайці. Однак історія знає і випадки масового винищення московитами власне і самих американських індіанців – тих самих індіанців, яких вони на словах так завзято «обороняють» від англосаксів.