«Що я можу зробити для революції?» Як добитися незалежності в умовах анклаву

«Що я можу зробити для революції?» Як добитися незалежності в умовах анклаву

Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!

С. Бандера

Є у нас товариші, яких хвилює питання: а як озброєним шляхом домагатися незалежності в умовах анклаву, коли немає виходу до зовнішніх кордонів імперії, немає можливості доставити зброю та амуніцію, а імперія сильна і може розчавити навіть 20-тисячну квазі-армію національно-визвольних сил за два місяці?

Хороша тема для розмови, поставлена ​​чесно та щиро. І не важливо, хто її ставить, друг чи ворог.

Мені мимоволі чується запитання Філіппе Рівера з оповідання Д. Лондона «Мексиканець»: «Що я можу зробити для революції?» А коли йому запропонували вимити підлогу, вікна та вичистити плювальниці у редакції революційної газети, він запитав: «Це для революції?» І почувши ствердну відповідь, почав знімати куртку, готуючись до роботи.

Все правильно змоделював наш читач, і тямущі питання ставить. І відповісти щось конкретне важко, щоб, з одного боку, не підштовхнути до авантюри, і не заглушити пориву до боротьби — з іншого.

Для наочності можна взяти за приклад досвід національно-визвольних виступів в Україні (1942-1960 рр.) або Кубинську революцію (1953-1959 рр.).

Основний принцип тут — повинна мати місце революційна ситуація. Ось у випадку з Кубинською революцією вона була, а у випадку з терористичною авантюрою Че Гевари в Болівії (1966-1967 рр. під гаслом «Не треба чекати, доки суспільство дозріє для революції, — достатньо готовності самих революціонерів») така була відсутня. Й у випадку з українським УПА — було національне піднесення та підтримка народу, що дозволило їй майже 20 років вести збройну боротьбу на три фронти: з німцями, з радянським режимом та з польською Армією Крайовою. І стати прикладом не лише для майбутніх поколінь українців, а й для інших національно-визвольних армій. Тож неосвічено-наївні звинувачення бандерівців у мародерстві та жорстокості стосовно мирного населення сміховинні: а хто їх 20 років годував, напував, одягав, лікував їхніх поранених? Чи вони самі своїх свиней годували в лісі і пшеницю там же вирощували? Сила була у підтримці народу й у самовідданому дотриманні ідеї Вільної України всіх учасників руху. Недарма Бандера всю Другу світову війну просидів у концтаборі Заксенхаузен, але не погодився на вмовляння німців піти співпрацю.

При цьому, звертаю вашу увагу, зброєю ніхто не постачав ні УПА, ні кубинським революціонерам. А невдача Че у Болівії пояснюється не відсутністю зброї, а відсутністю підтримки болівійського народу. Ще раз, по-марксистськи — «ідея, що опанувала маси, стає матеріальною силою!»

Отже, зарубку зробили: збіг двох чинників — підтримка народу та слабкість супротивника у певний історичний момент.

Висловлю свої міркування далі — для обговорення, а не як прямий посібник до дії.

По-перше, вже писав, що «Спочатку було слово!», тобто повинна безперервно проводитися агітаційно-пропагандистська робота серед населення щодо поширення ідей та сенсів національно-визвольної боротьби.

По-друге, у разі жорстоких репресій стосовно учасників легальних мирних акцій національно-демократичного характеру найбільш одіозні представники старого режиму та спецслужб, які допускають тортури чи інші заборонені заходи, після публічного попередження мають бути усунені. Акціям ліквідації катів і чекістів повинен надаватися максимальний розголос.

По-третє, має бути проведено роботу з формування загонів збройного захисту (можлива підготовка на території дружніх чи нейтральних країн).

По-четверте, всі ці дії найкраще відбуваються при супроводі виступів широких мас населення, по суті, в тилу режиму (демонстрації, страйки, акції громадянської непокори).

По-п’яте, у разі застосування владою сили для боротьби з народними виступами здійснюється захоплення арсеналів поліцейських дільниць, військових частин, озброєння ЗОЗ (загонів озброєного захисту) трофейною зброєю.

По-шосте, починає діяти тактика національно-визвольної боротьби: паралельне створення альтернативних органів влади, блокування шляхів доставки військ і комунікацій узагалі, аж до їхнього руйнування, звернення за підтримкою до дружніх рухів та урядів.

Запам’ятайте: навіть 20 сміливих і мотивованих хлопців із мисливськими рушницями у вирішальний момент зможуть суттєво вплинути на перебіг історичних подій, що неодноразово доведено історією.

Ось тезова програма дій народу як основного джерела влади щодо дотримання його конституційних прав у разі глухоти режиму до голосу мас.

Слід пам’ятати, що ми не терористи, ми виступаємо із законними вимогами, використовуючи легальні форми політичної боротьби. У разі застосування владою сили зброї та жорстоких репресивних заходів впливу народ має право на власний захист збройним шляхом.

Напишіть відгук