По парних – пригноблені, по непарних – нападаємо на сусідів

Кількість незгодних із публікацією проекту списку санкцій делегатів ВКТ збільшується, коментарі до нього переростають у серйозну полеміку про те, що таке добре і що таке погано. Полеміка настільки серйозна, що торкається фундаментальних для національно-визвольного руху питань: хто ми, звідки ми, куди ми йдемо?

Хтось каже, що татарський рух не повинен дозволяти собі розколу, що серед делегатів, які проголосували за резолюцію на підтримку агресивної війни в Україні, багато гідних людей, які виступали на захист татарської мови та культури. Хтось вважає за необхідне захистити від згадки у списку відомих татар, які стали обличчям Республіки, відомих у всьому світі за їхні досягнення та подвиги (Аліна Загітова, Дамір Юсупов). Хтось узагалі пропонує наплювати на якихось там українців, яких убивають ні за що, ні про що, і будувати Новий Татарстан для самих себе. Хтось соромить ініціаторів списку за звернення до «чужих дядьків і тіток», чого робити в жодному разі не можна, потрібно самим розбиратися зі своїми проблемами. Є й інші, хто намагається набути пози страуса і відмовитися тим, що проґавив голосування чи невчасно включився у процес. Так би мовити, думав про велике і сокровенне: про долі Татарстану та татар, та так задумався, що задрімав.

Шановні земляки, що ми будувати збираємося? Демократичну державу чи Татарську Росію, де російську мову поміняємо на татарську, церкву з першого місця посуне держмечеть з її ДУМами та чарівниками у зелених халатах, а замість Путіна буде Великий Сонцеликий Татарський Лідер, який усім нам відміряє порівну нашого татарського щастя, а на решту начхати? Ну, щось на кшталт кадировської Чечні. Чи, може, наша модель – та сама сьогоднішня Росія, де принципи побудови суспільства не змінилися, тільки на всіх теплих місцях – татари?

Але ж так не буває!

Не можна до обіду стогнати про порушення прав татар, вигнання татарської мови зі шкіл, переслідування активістів і знищення суверенітету республіки, а після обіду плескати в долоні на З’їзді, який Москва зібрала, щоби схвалити все те, що робила десятиліттями проти татар, а тепер уже від імені татарського народу застосовує проти України й українців.

Багато хто не бачить очевидного. «Похоронний З’їзд ВКТ» – це постріл собі ж у п’яту. І коли ми намагаємося вдарити по руці, що вже взяла револьвер для самострілу, пробуємо через санкції й обмеження зупинити тих, хто не здатний подумати на 30 і навіть 10 років уперед, лише думає про себе тут і зараз – нам кажуть, що ми «розколюємо татар».

Деякі хитромудрі, розуміючи свою провину, намагаються відморозитися – вибачте, мовляв, пропустили, проґавили. Якби знали, то ні за що… Чому тоді Фаузія Байрамова в усьому розібралася, почула все, на все своєчасно зреагувала? Та тому, що вона була готова до цього з’їзду, обговорення цієї резолюції, вона була готова до відстоювання своїх принципів і позицій.

Окремо хочу сказати про маяки, бренди Республіки. Стара істина каже: не чіпайте ідолів руками, вся позолота залишиться на пальцях! Виходить, якщо придивитися, то «ідоли» з’явилися на ВКТ ще раз блиснути в промінні слави. Вони взагалі не при справах, вони за мир у всьому світі та проти нацистів, за чисте мистецтво та спорт, за все добре проти всього поганого. І з роздачею автографів.

Послухайте, шановні зірки, а навіщо ви тоді взагалі потрібні? У вас своя програма, а в татарина в селі або на заводі в мономісті – своя. У нього свій хліб, у вас свій шоколад. Якось паралельні ви один до одного. Якщо ви не здатні стати на захист нації та республіки в найтемніші часи – навіщо ваша популярність? Щоби зніматись у рекламі Puma?

Батькам безсовісних дівчат раніше ворота дьогтем мазали! Дуже дієвим був спосіб перевиховання. От нехай запам’ятають: ідеш на з’їзд блищати перед камерами – знай: захистиш правду та справедливість – можеш отримати квіти й оплески, а підведеш – дьоготь і пір’я!