Чому вимога Кремля формувати «іменні» батальйони від суб’єктів федерації може погано закінчитися для нього самого

Чому вимога Кремля формувати «іменні» батальйони від суб’єктів федерації може погано закінчитися для нього самого

У країні поступово формується нова мобілізаційна система для ведення бойових дій в Україні, проте її можна буде поширити і на будь-які загарбницькі й агресивні війни майбутнього. Так вважає відомий російський опозиційний (принаймні багато хто так вважає) журналіст, блогер, політичний аналітик Анатолій Несміян, відомий під ніком Ель Мюрід.

Ось що він каже.

Структурно нова система виглядає так: регіони повинні сформувати по кілька загонів-батальйонів для відправлення їх на фронт. У Санкт-Петербурзі, наприклад, проходять формування три «іменних» батальйони: «Кронштадт», «Балтика» та «Нева». Ленінградська область формує артилерійські дивізіони «Невський» та «Ладозький». Ульяновськ проводить набір до батальйонів «Свіяга» та «Симбірськ», Іркутськ — до «Ангари» тощо. Загалом у країні має бути створено близько 40 таких батальйонів. Начебто небагато, тому що при середній чисельності кожного приблизно 350-400 осіб це всього загалом становить близько 15 тисяч осіб.

Проте слід розуміти, що це не разова акція.

По суті, створюються саме мобілізаційні структури, паралельні наявним міноборонівським.

Окрім них, існує незаконна система, яка, однак, цілком комфортно почувається — умовного ПВК «Вагнер». Вона збирає зовсім покидьки, заборонені до несення служби в легальних формуваннях — днями в «Бісогоні» розповіли скрєпну історію про кримінальника, який спокутував кров’ю та життям гріхи своїм короткого та яскравого життя в обмін на визволення.

Губернаторські батальйони — це система відкачування регіональної зневіреної бідноти і злиднів, яким запропоновано варіант забезпечити свою сім’ю через власну загибель.

Може, комусь і пощастить, і він навіть повернеться, хоча не обов’язково цілком. Завдання цих нових мобструктур — прокачувати через бойові дії й утилізувати непотрібне населення. Тому батальйони одночасно воюватимуть на фронті та проводитимуть набір у тилу. Вочевидь, на губернаторів рано чи пізно, але покладуть обов’язок матеріального забезпечення цих батальйонів — спочатку речове-грошове, потім легким озброєнням, ну, а потім — оплачувати повне екіпірування, включаючи техніку, озброєння та боєприпаси.

Як недокументовані наслідки це означає появу регіональних збройних структур.

Раніше таким привілеєм мала лише Чечня, тепер — як мінімум половина регіонів. Чим загрожує така ситуація, говорити не доводиться — у руках регіональних баронів з’являються свої власні армії. Поки губернатор лояльний Кремлю, проблем немає, але щойно Кремль матиме проблеми — тут починаються різні сюжети.

Проте подітися нікуди: «спецоперація» сама себе не обслужить, структури, що є у держави, настільки деградували, що не в змозі вирішити завдання ведення локального збройного конфлікту.

Корреспондент

Напишіть відгук