Злиньте вогнями!

Деякі наївні наші земляки-татарстанці тішать себе надією, що нам непогано загалом живеться, не холодно, не голодно, тихо, мирно. І ніхто в нас не бунтуватиме і влаштовуватиме революції. Що за такого розклáду ситуація, що передує вибуху, не складеться і все обійдеться.

Але вони не враховують, що поряд із ними живуть люди, яким не так добре і ситно.

Це ті, хто обділений, скривджений та гноблені вже сьогодні. Вони не захочуть відсидітися вдома, їм є що вимагати і за що виходити на вулиці. Такі є і в Татарстані, і в Бурятії, і в Башкортостані, і в Калмикії, і в Саха – Якутії, і в Чечні, і в інших місцях «нашої неосяжної батьківщини».

І хочу засмутити – це ілюзія, думати, що загориться у Чечні й у Саха, чи в Хабаровську, а в Казані буде тихо та любо. Не буде. Й особливо не буде в Москві, Санкт-Петербурзі, великих регіональних центрах, хоча поки що ніхто не знає, в яких.

Багаття розгорятиметься непередбачено і непомітно, а потім спалахне, і найрозімперськішим росіянам стане зрозуміло, що треба рятуватися, а для цього від чогось відмовлятися, робити «крок доброї волі» і збирати манатки, як російській армії під Києвом і Черніговом.

Не вірите? Подивіться на кадри російського драпу з Криму після ракетної атаки на аеродром під Саками – хоч фільм «Біг» за Булгаковим удруге знімай. А п’яниця Д. Медведєв зовсім недавно Судним днем ​​Україні погрожував, якщо ЗСУ спробують до Криму прийти. От кумедний!

Це добре для Путіна буде, якщо війна просто у затяжну фазу увійде і набуде характеру окопної, тоді можна спробувати якийсь Мінськ-3 зробити і потім домовлятися років двадцять. А якщо не складеться, якщо все піде, як у страшному сні, який Володимиру Володимировичу щоночі сниться? Якщо, не дай Бог, доведеться з-під Херсона «жест доброї волі» зробити, як на острові Зміїному зробили (прошу не плутати з «кроком доброї волі», який був під Києвом)?

Таку «добру волю» Путіну буде важко «продати» росіянам. Ідіотів, які вірять у такі казки, стає дедалі менше. Негатив має властивість накопичуватись і відкладатися в голові. І марксистський закон перетворення кількісних змін на якісні ніхто не скасовував.

Сумніви та роздуми рано чи пізно змусять людей виходити на вулиці та ставити запитання своєму уряду. А відповідей немає, тому що брехні вже не повірять, а правду говорити – смерті подібно. Народ у такій ситуації почне вимагати звіту й обурюватися, а в деяких місцях обурення, замішане на багаторічних національних образах, набуватиме гострих форм: мітингів, демонстрацій, пікетів, а потім і захоплення урядових будівель та арсеналів, вилову поліцейських на шляху додому. А потім траплятимуться переходи військових частин на бік народу, а потім формування регіональних органів влади й управління.

Пам’ятаєте, як із Чаушеску було? Організували черговий багатотисячний мітинг на підтримку політики уряду, виступав із промовою сам Президент, йому плескали, вигукували здравиці, скандували належні гасла, а потім раптом…

Зверніть увагу на це слово – «раптом», як часто воно стає провісником серйозних, а іноді доленосних змін у житті окремої людини чи цілої країни…

Раптом на парадно-показовому проурядовому мітингу почали звучати антиурядові промови, гасла змінилися на прокляття, та так, що Чаушеску вже ні слова не дали сказати, і бідолаха змушений був залишити захід. А потім пішло-покотилося… Бідолашний Ніколає Чаушеску навіть емігрувати нікуди не зміг, ніхто не захотів йому допомогти втекти чи сховатися.

Адже були у нього соратники, однодумці, підспівувачі. Вони повністю заперечували можливість масових протестів, не вірили в розгоряння полум’я. Бо все було так добре!

І за такого розвитку подій головну бандитську зброю Путіна – ядерний терор не застосуєш! Хіба що разом із собою її підірвати? Ось про це, дорогі самозаспокоєні земляки, ви й подумайте – вистачить у нього духу чи ні? Чи достатньо відморожений для такого кроку йолоп у нас у країні вже 20 років на троні сидить, а ви його все переобираєте? Чи все піде добре? Росія Україну переможе, денацифікує «вогненним валом» РСЗВ та «Калібрів» до третього коліна та приєднає до себе. Тут США обуриться, звісно, ​​закрутить разом із Європою санкції ще тугіше, а наш Президентище я-а-а-к шарахне по них атомною бомбою… Ой, ні! Що ж це виходить, хоч туди – хоч сюди… Що ж робити, адже все так добре було, так жили ситно, багато, дружно…

Як же відсидітися, щоби все було, як раніше? Де ж причаїтися, куди сховатися?

Чи, може, таки треба щось робити?