Спочатку Євген Пригожин, якому належить ПВК «Вагнер», опублікував у мережі привітання з Новим роком, де була картинка торта, на якому розміщені зайці з кувалдами.

На Новий рік у всіх місцях, де є екрани, буде трансляція вітання від кремлівського карлика: у вагонах метро на 22 тисячах екранів, в автобусах, поїздах, станціях, рекламних телещитах на вулицях міст.

Воно буквально лізтиме з усіх щілин.

Екс-співробітника ФСТ Михайла Жиліна, який утік із РФ через свою антивоєнну позицію, депортували з Казахстану до Росії сьогодні вночі.

Із самого початку повномасштабного вторгнення в Україну кремлівські війська не лише забороняли мирному населенню виїзд на контрольовану українською владою територію, а й розстрілювали всіх, хто намагався сам виїхати чи вийти пішки у бік української армії. Так само розстрілювалися і гуманітарні конвої, які з підконтрольної ЗСУ території везли продукти харчування та ліки на окуповані території.

Чи намагається Мінніханов зі своєю командою справді зберегти державність Татарстану чи просто тримається лише за свою більш престижну посаду, але він грає проти системи за її правилами. І, мабуть, міг би виграти.

А це (на секундочку!) військовий аеродром зі стратегічними ракетоносцями ядерних ракет — найзахищеніше місце в недоімперії (після Кремля).

Росія нещодавно на весь світ продемонструвала місце розташування та стан протиповітряної оборони цього об’єкта. Вона частково складається з великого напису «Смерть нацистам» на злітно-посадковій смузі, щоб було видно навіть із космосу.

У безглуздій лобовій атаці на місто Бахмут, де Пригожин щодня утилізує щонайменше сотню зеків, загинув і колишній саранський бізнесмен Євген Манаєв. Кремлівські інформаційні смітники вже заходилися формувати образ героя: «Посмертно уродженця Саранська нагороджено медаллю «За відвагу». Як воїн, який проявив у «м’ясорубці» під Артемівськом мужність і відвагу. І як полеглий смертю хоробрих у боях за свободу та незалежність Донецької та Луганської народних республік».

Такі візитки розповсюджують у Краснодарі біля ТЦ Карнавал. Боги маркетингу.

Форум Вільних Народів Пост Росії опублікував таку ось крінжову карту можливої «Росії майбутнього».

Пенсіонерка Роза Абайдулліна та пенсіонерка Сабіра Юлдашева мешкають в одному мікрорайоні великого приволзького міста. Вони давно знайомі, бо колись працювали на одному заводі, ще там потоваришували. Вони допомагають одна одній у житті моральною підтримкою, діляться успіхами та проблемами своїх сімей. Рівень достатку, склад сім’ї у них приблизно однаковий. Чоловіки також пенсіонери, і теж татари. Двоє дорослих дітей у кожній сім’ї, але діти не знайомі, лише знають про існування одне одного. У Юлдашевих два сини, а в Абайдуліних – старша дочка та молодший син.

Як трапилося так, що населення, яке виросло в умовах Російської імперії, де православна релігія була над усе й із дитинства людям украй завзято вбивали в голови, що треба бути «рабом Божим», раптом стало масово підтримувати ідеї більшовиків із ліквідації церкви, а самих попів не лише розстрілювали, а й вішали на дзвіницях?

Чи не кожен українець відповість на це запитання так: звісно, бувають – кожен 200-ий росіянин хороший. Але чи настільки все однозначно насправді? Російська пропаганда багато зусиль витрачає на те, щоб викликати емпатію до них, розповідаючи про їхню тяжку долю, доводячи, що вони також жертви – причому об’єктивно вони справді страждають. Чи варто в такому разі жаліти мобілізованих росіян – і тих, хто жаліє мобілізованих росіян? Ось що про це розповідає укранський блогер Мурат Сарсенов.

У Макіївці Донецької області (тої її частини, яку вже майже 9 років захоплено армією РФ), вагнерівці розстріляли циганську сім’ю з 8 осіб, включаючи трьох дітей 1, 7 та 9 років.

Усі добиті пострілами в голову.

Рашисти зняли черговий крінж, ніби англійці змушують хом’яка крутити динамо-машину для вироблення електрики, а потім з’їдають його, щоби не померти з голоду — і все через русофобію.

З інтерв’ю одного солдата, який побував у полоні, де з ним розмовляли ФСБшники: «Знаєте, чому росіяни в республіках постсовка відмовляються вивчати місцеві державні мови?