Етнічний ерзянин, який став в Україні великим політиком

Етнічний ерзянин, який став в Україні великим політиком

Володимир Шумілкін народився у Мордовії 12 травня 1959 року у селі Малі Ічалки. І мати, і батько — ерзяни. Російська версія Вікіпедії пише «колгоспники», але не пише, що ерзяни. Тому що з наявністю колгоспників росіяни можуть змиритися, а ерзяне-політики росіянам дуже не подобаються.

Виріс Володимир у Криму, навчався у Харкові у військовому училищі та юридичній академії, у 12 років втратив батька. Життя в неповній сім’ї і далеко від Батьківщини, однак, не завадили йому вільно володіти ерзянською мовою (всупереч усім аргументам тих, хто живе на ерзянській землі й не володіє ерзянською).

1990 року Шумілкін був обраний депутатом одного з районів Харкова, а з 2002 і по 2006 роки був мером міста.

На жаль, знання рідної мови не означає знання історії свого народу. Володимир за роки свого керівництва Харковом реконструював пам’ятник Леніну та театр імені Пушкіна, а також допоміг у отриманні для російської мови статусу регіональної на Харківщині, що, безперечно, не було на благо міста та надалі лише все погіршило.

Проте Шумілкін, навіть за таких розкладів, залишався вірним Україні — він був одним із так званих «поміркованих» політиків, коли йому на зміну прийшов відвертий ватник Михайло Добкін. Зараз Добкін дуже перефарбувався, зробив вигляд, що покаявся, вибачився перед українцями і вдає із себе «патріота України», хоча такі люди не змінюються.

Вибори на новий мерський термін Шумілкін програв дуже легко — після членства в компартії він вступив у партію «Наша Україна», яка була партією Віктора Ющенка — проукраїнського кандидата. Зрозуміло, за спиною у Добкіна була вся пропагандна машина Кремля, і рашисти не могли допустити, щоб у місті, яке вони вже бачили своїм, залишалася при владі людина «русофоба» Ющенка. Крім активної пропаганди та чорного піару, не останню роль відіграли й фальсифікації із вкиданням підставних бланків до скриньок для голосування.

Так Володимир Шумілкін завершив свою політичну кар’єру та зайнявся бізнесом, а в політику відправив свого сина Олексія, який нині є одним із депутатів у Харкові. Невідомо, чи володіє він ерзянською мовою і чи вважає себе ерзянином, але відомо, що, на відміну від батька, Олексій одразу вибрав роль проукраїнського політика, а не «прокладки» між українськими та кремлівськими силами.

Корреспондент

Напишіть відгук