Категорія: Війна в Україні

Яскравий виступ українського парламентаря в ПАРЄ про ситуацію на Північному Кавказі спонукає ще раз замислитися про союзників поневолених Москвою народів. Хто може бути серед таких союзників і надавати політичне, військово-технічне, фінансово-економічне та моральне сприяння національним та регіоналістським рухам усередині РФ? Ліга Вільних Націй детально відповіла на це запитання.

Що ближче 9 липня, то більше загострюється атмосфера в Республіці Мордовія. Чи зможуть ерзяни відстояти моління?

У всьому світі дедалі сильніша тенденція просто вилучати все російське, не напружуючись сортуванням. Наскільки цей підхід виправданий і чи можна взагалі обійтися без російської культури? Наводимо думки трьох не знайомих між собою людей — із Великої Британії, України та Росії.

Відносини Росії та Казахстану стрімко зіпсувалися, і конфлікт може перерости у збройне протистояння.

У Києві до корінних народів Росії ставляться краще, ніж у Москві. Українці можуть зрозуміти трагедію поневоленого народу, який імперія кидає в горнило своєї війни, тому що не так давно теж були таким народом.

Телеграм-канал Nationalverräter опублікував інтерв’ю, взяте в текстовому форматі у жителя Чечні, який побажав залишитися анонімним, оскільки побоюється переслідувань із боку російської влади. Рівень свавілля, який творять там Кадиров та інші герої Росії, є безпрецедентним навіть для РФ.

Згідно із соціологічними опитуваннями, переважна більшість росіян підтримує війну з Україною. Коли почалося вторгнення, то можна було відчути певне піднесення серед деяких громадян, але це явно не той всенародний порив, який зазвичай уявляється при початку жаданої війни. Чому так?

У зайнятих російськими ЗС районах Запорізької області школярі зможуть вивчати українську мову за прикладом національних республік у складі РФ, заявив міністр освіти імперії Сергій Кравцов. За його словами, запорізькі школи відкриються 1 вересня і працюватимуть за російськими стандартами. Ці стандарти добре відомі представникам корінних народів РФ: у національних республіках Росії вивчення національних мов стало добровільним і не обов’язковим із 2018 р.

Ще з ночі всі офіційні канали інформації бомбардують росіян пропагандистськими меседжами в різних форматах. Ефір забитий ними під саму зав’язку. Аби тільки у людей не було часу замислитися про те, що ж, власне, сьогодні святкують. І що саме слід вважати Росією.

Ми довго вагались, але вирішили все-таки опублікувати цю гидоту. Російські окупанти зняли кліп у Маріуполі, на «Азовсталі», на пісню українською мовою. Автор тексту на запитання «чому українською» заявив: «Украинский – наш трофей, мы забираем этот язык себе».

Що тут такого?

«Нова партія» військовополонених з РФ, яких схопили на Луганщині, – мешканці республіки Марій Ел, Татарстану та Москви. Про це повідомляє Служба безпеки України.

«Вони планували працювати охоронцями і техніками на нафтових вишках, захищати їх від піратів, а натомість опинилися на війні», – йдеться у повідомленні.

Звісно, війна й так точиться коштом бюджету РФ, тобто за гроші, так чи інакше витиснуті з усіх громадян Росії. Щодня на війну витрачається річний бюджет одного з регіонів РФ – понад 20 млрд рублів. Але дедалі більш очевидно, що й цих грошей катастрофічно бракує. Тому доводиться де переконуванням, а де примусом спонукати росіян заплатити за цю війну ще раз.

Щодня до нас стікається інформація від наших людей і в ​​РФ, і в діаспорах. Також нам пишуть європейці, які відкрито чи приховано симпатизують ідеї розвалу РФ. Ось повідомлення від німця, менеджера середньої ланки на підприємстві в землі Північний Рейн-Вестфалія (ФРН), з яким ми на контакті ще з 2020 року (публікуємо найцікавіший уривок, переклад наш):

Дедалі частіше на кадрах російської сторони російсько-української війни з’являються застарілі Т-62, які випускалися в СРСР у 1961–1975 роках. Тут же з’явилися «експерти», які говорять, що в українців немає великої кількості нормальних танків, то можна і так воювати, а окрім того, не варто ризикувати новими танками. Ця позиція є дуже яскравим втіленням військової стратегії РФ.

Мовчання та бездіяльність національних рухів поневолених Москвою народів матиме катастрофічні наслідки для національних республік – навіть у разі краху РФ.