Нові/старі російські танки: чому розконсервація Т-62 свідчить про те, що в Кремлі сидять не лише психи, а й людожери

Дедалі частіше на кадрах російської сторони російсько-української війни з’являються застарілі Т-62, які випускалися в СРСР у 1961–1975 роках. Тут же з’явилися «експерти», які говорять, що в українців немає великої кількості нормальних танків, то можна і так воювати, а окрім того, не варто ризикувати новими танками. Ця позиція є дуже яскравим втіленням військової стратегії РФ.

По-перше, це недооцінка української армії. У Т-62 слабка гармата і застаріла система прицілювання, цей танк не витримає нічого – він не має динамічного захисту і має малу броню. Українці знищували навіть експериментальні Т-90, а для такої техніки і «Джавеліни» не знадобляться, бо вона пробивається навіть радянським РПГ-7, яка є практично ровесником Т-62.

Берегти ж новіші танки дійсно треба, але не такою ціною. Бо хоч танк і старезний і часто й, як таке називають військові, мертвий (старий, довго не використовувався і зберігався в жахливих умовах), але екіпаж у ньому цілком боєздатний, і саме екіпаж має становити більшу цінність за танк – адже, як показує не один збройний конфлікт, головною є не техніка, а людина, що нею керує. Росія ж учергове показує свій особливий підхід, начіплюючи на застарілі танки відомі «мангали», які вже продемонстрували в бою свою неефективність. Вони не справляються зі своїм головним завданням — детонуванням протитанкового снаряду на відстані від самого танку. «Джавеліни» просто проламують цю конструкцію, а інші набої, меншого радіусу дії, б’ють нижче. «Мангали» довели, що все, на що вони здатні — це ускладнити екіпажу евакуацію.