Категорія: Новини

Мобілізуючи сили для війни в Україні, Кремль зробив ставку на формування підрозділів у бідних російських регіонах, зокрема національних республіках, і це дало несподіваний результат. Батальйони, сформовані за етнічним чи земляцьким принципом, не горять бажанням воювати за Москву, і що гіршим стає стан справ на фронті, то сильніше зростають антивоєнні настрої і серед самих солдатів, і в їхніх рідних регіонах. Враховуючи, що за війною почалася економічна криза, соціальна напруга стає по-справжньому вибухонебезпечною, ось тільки якщо раніше регіони почувалися безсилими, то тепер вони мають свої маленькі армії. Про це йдеться в матеріалі The Insider.

Чи можна здобути незалежність, винісши це питання на референдум – якщо йдеться про справжній референдум, а не те, що зазвичай влаштовує РФ на підконтроольних їй територіях? Ось що на це запитання відповів очільник Башкирського політичного центру

Руслан Габбасов.

Словосполучення «вільна Росія» дедалі сильніше нагадує «запашне лайно» (або «оптимістична трагедія», якщо шляхетніше). Чому не варто мати справ із тими, хто вживає словосполучення «вільна Росія»? Про це розповідають на каналі ініціативної групи «Мирний Опір СПб – Вільнюс», підбиваючи підсумки так званого Конгресу Вільної Росії, який пройшов у Майшягалі під Вільнюсом.

Що кажуть противники незалежності наших республік? Який у них найвагоміший аргумент? Вони лякають людей війною та кров’ю. Мовляв, російські такі брати, ну, так переживають за долю, скажімо, башкир — що неодмінно застосують зброю проти тих, хто захоче попрощатися з РФ і вирватися на волю.

Системою цінностей, де на вершині – життя людини, її свобода та гідність. А ще – інститут репутації.

Останнє геть-чисто відсутнє в РФ. Та й перше, і друге теж. Нестримно і без наслідків брешуть усі – Путін, котрий кожні 5 років обіцяє успіхи, прориви та нові стандарти, і місцеві маріонетки, яких Москва ставить керувати колоніями.

Русофобія – термін дуже обтічний, його зручно використовувати у кремлівській пропаганді. І самі росіяни справді часто вірять, що русофобія – це щось історично необґрунтоване, наслідок підступів ворогів чи загадковий вірус, який уражає начебто притомних людей. Завдяки посиленому педалюванню теми русофобії (і тим більше доведення цього й так маніпулятивного поняття до статусу виправдання будь-якої агресії) багато хто перестав сприймати її серйозно. Українці тепер жартують: «Наша русофобія досі недостатня». Однак практика показує, що етнічні росіяни можуть цілком комфортно існувати в таких країнах із русофобською репутацією, як, скажімо, балтійські. У чому тут справа і як росіянам уберегтися від русофобії? Про це розповідає на Postimees публіцист і громадянський журналіст Владислав Велижанін.

Дуже правильні питання редакції каналу «Записки горця». Думати про зміни треба до того, як вони настали, а не після. Інакше це роздуми про історію.

У Грузії під час проходження Єдиного національного іспиту абітурієнти мають можливість обрати, крім грузинської, ще вірменську й азербайджанську мови проходження тестування.

Для підтримки ура-патріотичних настроїв у суспільстві стає недостатньо лише офіційної пропаганди «в низах» і гебістського вміння блефувати «нагорі». Положення на фронтах свідчить, що Путіну треба щось міняти. У цьому спостерігачі фіксують певні зрушення у свідомості російського населення. Ні, воно, як і раніше, схильне до ідеї апостольського руху високодуховного російського світу на бездуховний Захід, але ось приносити в жертву цій ідеї себе самого – ось із цим ситуація змінюється, хоча поки що мікроскопічними кроками.

Рух Вільний Ідель-Урал розширює інформаційну співпрацю, знаходячи однодумців у Європі. Ми отримали розгорнуту статтю від представників “Uudenmaan akseli” про паразитування ліворадикалів Фінляндії на карельській тематиці та явну дискредитацію з маніпулятивною метою всього фінно-угорського руху. Нижче наведено основні тези.

«Ми зрештою прийдемо до мобілізації не лише у Криму та в ДНР. Нам не потрібно 14 млн осіб на фронті, але потрібно більше, ніж є зараз», — заявив заступник голови Всесвітнього руZZкого народного собору Костянтин Малофеєв.

Публікуємо матеріал, наданий нашими друзями з каналу Toraman terdemas.

Спочатку наш народ намагалися силою русифікувати, відібравши ім’я, історію, віру, мову, традиції та пам’ять. Пізніше, не отримавши очікуваного результату, імперія взяла на озброєння вельми згладжений спосіб асиміляції – мордвинізацію. Нас намагались і досі намагаються об’єднати в «один двомовний етнос» разом з ерзянами. А щоби мокшани швидше відмовлялися від свого коріння, над нами вчинили культурний геноцид, який триває дотепер.

Із 1 вересня у всіх класах усіх шкіл недоімперії щотижня проводяться «Розмови про важливе» — офіційне промивання мізків. Загалом у навчальному році планується провести 34 такі «уроки», причому не замість традиційної класної години, а на додачу. Але якщо за класні години педагоги одержують гроші, то «Розмови про важливе» мають проводитися на голому ентузіазмі. Вони не оплачуватимуться, розповіли «Верстці» обурені цим фактом вчителі.

Служба Безпеки України 6 вересня депортувала до Молдови татарського патріота Ільшата Шарафулліна, який публічно виступає за вихід Татарстану зі складу Росії.

Коли війна закінчиться, невідомо, скільки ще проіснує РФ. Усе залежить від того, наскільки активним буде населення національних республік. Однак одне відомо точно: програвши війну, Москва покладе весь тягар виплати репарацій на свої колонії, а сама вийде сухою з води. До того ж дуже висока ймовірність ще й того, що репарації доведеться виплачувати не лише Україні, а й Сирії та всім іншим країнам, у які кремлівська армія вторгалася за останні роки після розвалу СРСР.