Місяць: Червень 2022

Інстинкт самозбереження притаманний кожному живому організму. Боятися за себе, своїх рідних та близьких – це наша природа. Страшно інше (пардон за тавтологію) – коли страх бере тебе в заручники і визначає кожен день твого життя. Як результат – люди йдуть на немислимі для себе компроміси. Те, що ще недавно було для нас огидним і принизливим, стає звичайним.

Звісно, війна й так точиться коштом бюджету РФ, тобто за гроші, так чи інакше витиснуті з усіх громадян Росії. Щодня на війну витрачається річний бюджет одного з регіонів РФ – понад 20 млрд рублів. Але дедалі більш очевидно, що й цих грошей катастрофічно бракує. Тому доводиться де переконуванням, а де примусом спонукати росіян заплатити за цю війну ще раз.

Нинішній «смотрящій від Кремля» за Татарстаном Рустам Мінніханов чіпляється за статус президента. Попри прийнятий в РФ закон, який утверджує єдиного президента, і мляві офіційні протести зі сторони влади Татарстану, справа ризикує загрузнути на етапі реалізації.

Після настання 1 червня на офіційному сайті президента Татарстану не змінилася назва на «глава», адже було вибито перехідний період. За цей час має бути внесено поправки до всіх місцевих законів. Однак на цьому етапі справа легко може бути спущена на гальмах завдяки саботажу місцевої влади.

В першу чергу, необхідно прийняти поправки до конституції, для чого потрібно 2/3 голосів депутатів, а це не так просто. Окрім цього, існують способи затягнути справу навіть після гіпотетичного схвалення парламентом.

Невідомо, наскільки серйозно місцева еліта вчепиться в статус президента для їхнього глави, адже після фактичного здавань повноважень Татарстаном на початку 2000-их цей статус став радше символічним. Хіба що всі ці роки служив підтримуванню в татарах відчуття особливості.

Москва продовжує використовувати репресії як головний інструмент денацифікації національних колоній. Метод простий, тупий, але дуже ефективний. Немає підстав вважати, що Кремль змінюватиме цю тактику – адже вона демонструє блискучі результати.

Щодня до нас стікається інформація від наших людей і в ​​РФ, і в діаспорах. Також нам пишуть європейці, які відкрито чи приховано симпатизують ідеї розвалу РФ. Ось повідомлення від німця, менеджера середньої ланки на підприємстві в землі Північний Рейн-Вестфалія (ФРН), з яким ми на контакті ще з 2020 року (публікуємо найцікавіший уривок, переклад наш):

Дедалі частіше на кадрах російської сторони російсько-української війни з’являються застарілі Т-62, які випускалися в СРСР у 1961–1975 роках. Тут же з’явилися «експерти», які говорять, що в українців немає великої кількості нормальних танків, то можна і так воювати, а окрім того, не варто ризикувати новими танками. Ця позиція є дуже яскравим втіленням військової стратегії РФ.

6 червня в РФ відзначають День російської мови. Офіційно це міжнародний день, присвячений російській мові, започаткований ООН у 2010 році. Однак після того, як Москва показала всю свою натуру, напавши на Україну, у багатьох країнах ставлення до російської мови змінилося. Цікаво, що й у самій РФ воно почало мінятися.

Щодня Кремль витрачає на «спецоперацію» більше 20 млрд рублів. При цьому багато регіонів у складі РФ живуть так, ніби до ХХІ століття ще дуже далеко. Для цього достатньо звернути з центральної дороги. Щоправда, на подорож такою «справжньою Росією» наважуються лише одиниці-екстремали. Це справжня подорож в інший вимір.

Мовчання та бездіяльність національних рухів поневолених Москвою народів матиме катастрофічні наслідки для національних республік – навіть у разі краху РФ.

Війна в Україні примусила весь світ почати переосмислювати значення російської літератури. Багато поколінь виросло з переконанням, що вона велика й без неї світ не проживе. Однак неупереджений погляд на російську літературу примушує засумніватися в цьому. Якщо «навести різкість» на те, які наративи вона просуває, то можна побачити, що здебільшого йдеться про велич росіян, яким через «загадкову російську душу» можна те, чого не можна більше нікому. Цікаво, що завдяки такому «мегапіару» в це почали вірити не лише росіяни, а й усі, кому вдалося накинути російську літературу. Але звідки взагалі взявся цей міф?

Туреччина вважає співпрацю із Республікою Башкортостан пріоритетною. Про це заявив генконсул Туреччини Ісмет Ерикан на інвестиційному сабантуї «Зауралля».

Уже очевидна брехня Кремля про те, що строковики не беруть участі в збройній агресії РФ проти України. Як і очевидне небажання більшості росіян ставати гарматним м’ясом у цій війні. Тому намагання Москви провести приховану мобілізацію не дуже успішні. Довелося вдатися навіть до такого кроку, як облави на призовників. Але від такої облави, можна врятуватися. Насамперед пам’ятайте, що це незаконно. І дотримуйтесь інструкції.

Догоряє дерев’яний скит, відкритий у ХVI столітті. Він був освячений ще в 1912 році. Вперше його зруйнували за часів радянської влади. Згодом відбудували. І ось його спалила російська армія – пожежа виникла внаслідок бомбардувань російськими військовими. Яких позиціонують як православних, причому того самого Московського патріархату.

В окупованому Херсоні діють не лише українські партизани, які нападають на російських військових та підривають зрадників у їхніх машинах і будинках. Місцеві жителі масово розклеюють листівки проти окупації. Такі листівки можна побачити в усіх частинах міста.

35-річна Аюна Морозова три години пролежала під завалами Харківської обладміністрації, де внаслідок російського удару 1 березня загинула 31 людина

Аюна за походженням наполовину бурятка. З початком війни разом із чоловіком вступила у територіальну оборону. Працювала на кухні в обласній адміністрації. Після влучання російської ракети жінку привалило бетоном, проте вдалося вижити та одужати.