Неприпустимий падіж

Я, який безумовний патріот Нашої Великої Батьківщини, з обуренням дізнався про неприпустиму халатну подію в Якутії, яку різні місцеві націоналісти чомусь називають Саха.

У будинку-інтернаті імені В. П. Решетнікова м. Якутська днями помер постоялець, тіло якого виявили в камері через тиждень.

От я й думаю, що керівника, який допустив безгосподарну витрату корисного живого матеріалу, слід показово покарати. Якщо залишити такий факт без реагування компетентних органів, ми далеко можемо піти! Можемо дійти до підриву основ народного господарства та взагалі дисципліни в країні, яка зараз, під час СВО, є обов’язковою та необхідною.

Прямо скажемо, робота в будинку-інтернаті для людей похилого віку не налагоджена належним чином. Сьогодні кожен член нашого суспільства зобов’язаний робити свій внесок у скарбничку Перемоги, щосили допомагати нашим хлопцям в Україні на лінії бойового зіткнення з американськими найманцями та французько-польськими фашистами. Чому в будинку-інтернаті директором Наталією Фокіною не було налагоджено таку роботу? Яке суспільно-корисне навантаження перед смертю виконував покійний? Може людина ходити — значить, зможе плести маскувальні сітки! Не може, лежача — нехай виконує військово-патріотичні пісні, надихаючи інших інтернатівців, що містяться, все поголів’я має чути і надихатися! А потім запросити кореспондентів, нехай напишуть натхненну статтю для наших хлопців на війні, вона їх зігріє у холодних окопах, де вони захищають ту саму Якутію! Так, мовляв, і так, спецконтингент режимної установи для людей похилого віку виконує патріотичні пісні для наших стійких бійців з фашизмом!

Але це найпростіше вирішення питання охоплення корисною діяльністю всього поголів’я установи. А можна виявити російську смєкалочку та знайти ще краще застосування сил бадьорих стареньких. Тому що я маю серйозні підстави припускати, що цей списаний по актуванню літній інтернатівець міг принести істотну користь батьківщині. У нас що виходить? Даремно, виходить, дід помер. Адже можна було його на СВО відправити — хоч і хирлявий, але на одну атаку лісопосадки вистачило б! Як людина похилого віку, він обов’язково є мациклістом! У його молодість ще мало хто їздив на машинах. Тоді ще не їздили, тоді лише на мопедах і мацациклах. Ось його можна було посадити на мацацикл, дати автомат у руки й відправити в атаку. А його натомість вморили голодом і дозволили померти з актування. Від чого збитки та шкода народному господарству, обороні країни та дисципліні!

За товариша Сталіна такого ніколи б не допустили. При ньому кожен утримуваний був суворо врахований, оприходуваний і використовувався максимально ефективно — до виснаження рухового ресурсу. Ніхто не наважився б померти безобліково й лежати в бараку два тижні! А якщо матері урки в таборах хотіли приховати падіж і отримувати зайву пайку за того, хто відкинувся, то на це в таборах оперслужба була, яка суворо стежить за намірами до порушень режиму. Це недогляд, що в інтернаті м. Якутська відсутня оперслужба, через що й відбуваються послаблення режиму утримання! Ось погано у нас із дисципліною у такий скрутний час. І чому нікого не розстрілюють? Товариш Сталін обов’язково наказав би розстріляти директора Фоміну, начальника з режиму установи… а, так… Цей, е, як у них… Головлікаря теж під суд, і на фронт у штрафбат, щоб не повадно було! І всі щоб знали, в усіх спецустановах для пенсіонерів і старих — неорганізований падіж поголів’я, що утримується в будинках-інтернатах — це саботаж і підрив дисципліни! І винних буде суворо, отже, покарано!

Добросовісне керівництво спецустанов повинне зі здатних рухатися набирати особового складу на взвод, роту… організувати добробат, садити всіх на мацацикли, зброю в руки — і в атаку на укрофашистів і американців у посадці!

І вперед, тільки вперед!