Головне – дисципліна!

Військова дисципліна – вона така штука! Вона цивільним співгромадянам незрозуміла, і навіть не всім військовим відразу прийнятна. Деякі приходять на службу і думають, що їм тут звичайне цивільне поводження буде… Що оточать їх повагою й увагою, як тещу, яка в гості приїхала! Ага, як би не так! Зовсім не так! Тому й трапляються ексцеси різні, що не вимагають гучного оголошення на весь білий світ.

З одного боку, всі ці новобранці, що прибувають, можуть бути і праві, як той новопризваний з Підмосков’я, що репетував на полковника. Чому, мовляв, нас не готують до бойових дій, щоб ми були, як американський Рембо, а вже десять днів змушують стройовим кроком по плацу ходити? Питання, безумовно, правильне, але якби наш герой тихенько до полковника підійшов та ввічливо запитав… так і так, чи не можна отримати індивідуальні роз’яснення щодо влаштування виданої автоматичної стрілецької зброї? Або про те, з якого боку РПГ-7 стріляє? Може, все б і обійшлося, може, і потрапив би наш військовий у якесь тихе місце служити, від фронту подалі, а не за ґрати на п’ять років… Але що ж тут удієш, земляки, полковника армійського голосно лаяти має право лише вищий начальник чи перевіряючий із інспекції, що приїхала до частини. Не подумав призваний товариш, порушив військову субординацію, за що поплатився.

А з іншого боку, начальники також іноді перегинають, особливо на фронті. Там, самі розумієте, немає часу розбиратися, хто має рацію, а хто ні, і ти нажерся водяри під час відпочинку чи просто на бойовому посту. Ось і вигадують різні удосконалення військового статуту ЗС РФ щодо дисциплінарних стягнень… Хто яму наказує викопати для дезертирів, для нестійких воїнів, що відмовляються йти на кулемети без броньового прикриття, для осіб розхлябаного рядового складу, які займаються пияцтвом понад міру і впадають у буйство з загрозою для життя товаришів по чарці.

Ось днями посварилися в одному підрозділі тувинці з калмиками… ну, ви, напевно, бачили відеоролик про це… чи буряти з якутами були? Чорт його знає, зараз уже не згадаєш, та й яка, до шайтана, різниця! Найщасливіший, кому пощастило більше за інших самогонки випити… до речі, хорррошшша самогонка в українців! у нас такої й не знайдеш, у нас різну погань женуть… Ну, гаразд, відволіклися трохи, непорядок. Так, то цей воїн узяв та й двох військовослужбовців і пристрелив з особистої автоматичної зброї, і сів допивати, що лишилося… адже хороша само… Тьху ти, перепрошую, не про те зараз. Коротше, коли прийшли старші командири і почали йому дорікати, то цей башкорт… чи то був татарин? Ось убий – не згадаю! Він переконливо так виправдався, що ці, мовляв, двоє, покійні вже воїни, виявляється, його принижували на національно-расовому ґрунті й погрожували чимось там… Ось він і став стіною проти ксенофобії в лавах ЗС РФ!

Справа ця цілком військова, фронтова – п’яний тувинець посперечався з не дуже тверезими і ввічливими бурятами… Ні, все-таки мені здається, це теж тувинці були… От ви ж, наприклад, не сядете випивати з ким попало, адже з земляком же захочете розділити стіл і напій! Та видно, мало що їх, усе-таки, об’єднує, тому порозуміння не й знайшли… тувинцю пощастило більше – він виявився ближчим до АК-74. Ну так, чого там, усі вже звикли, зчиняти бучі не стануть, мертвих спишуть, а щасливчика відправлять у «м’ясну» атаку… Звичайна історія, хлопці, не судіть нас суворо.

Ось до чого порушення субординації доводить на фронті, земляки! Тож! Ще раз повторю: тому нарікати на начальство за корисні для всього військового російського братства нововведення до списку штрафних заходів не слід у жодному разі! Якщо вас в яму холодну опустили чи там до дерева прив’язали до протверезіння, то радіти треба, що батько-командир вчасно відступ від статуту помітив і попередив НП, що ганьбить весь підрозділ.

І в жодному разі не можна шуму піднімати, бо всім погано буде. І тому, хто стріляв, і вже покійному, і командиру… Тут уже не вдасться все нишком на гальмах спустити, записати як бойові втрати, щоб сім’я нещасливих товаришів по чарці без виплат не залишилася. І будь-яке втручання у цю справу різних цивільних абсолютно неприпустиме, через повне нерозуміння ними фронтового життя! З їхніми дурними розмовами про «людську гідність» тощо. Як вони ще про «гуманізм» не згадали! Це на війні! «Гуманізм і повага до військовослужбовців»… Ну, ідіоти ж, ідіоти!

Ось тому, вважаю, і добре, що наш зганьблений земляк із с. Бікбулатово все усвідомив і заяву разом із командирами та товаришами по службі зробив під запис, для оприлюднення в Ютубі. У перекладі на російську наш потерпілий башкорт каже: «Гаразд, хлопці, не треба бучі здіймати, мене ж не за яйця на дереві підвішували і тим більше не за шию. Потрібно пробачити товаришам по службі, мені з ними ще воювати разом. А вони мені потай натякнули, що якщо будеш, значить, ще триндіти, то запхнуть у зад шомпол від РПК-74, а він більше ніж півметра завдовжки. Ні, земляки, дякую, звісно, за підтримку, але сантиметрів 30 я б ще витримав і погодився б протестувати далі, а 57 см – це забагато, це перебір. Вибачте, змушений прийняти пропозицію однополчан та заткнутися. Коротше кажучи, «Слава Росії!», «Слава Путіну!» та «Ми переможемо!»

Ось це по-чоловічому! Гідно поваги! Взагалі, це добрий шлях вирішення проблем – і вовки ситі, і вівці цілі! І порушника приструнено, і командира не підставлено під удар! Все тіп-топ, армія на висоті, а пияк гідно покараний і всім задоволений.

Та спробував би не бути задоволеним! Ось у одному підрозділі таких порушників, щоб дисциплінувати, відправляли на перевиховання до сусіднього загороджувального загону, сформованого переважно із «синів гір». Там у них один воїн був, спеціаліст із дисципліни… Сам він колишній пастух, гроза всіх ослиць у себе в районі… То він таку профілактичну роботу з надісланими порушниками проводив, що його, як вогню, боялися! Там тоненьким шомполом обійтися надії не було, там тебе просто на роль ослиці визначали! Як після цього до рідної частини порушнику було повертатися? Конфуз такий, що хоч добровольцем в атаку на кулемети просись, інакше земляки проходу не дадуть, «іа-іа-іа» в спину кричатимуть!

Тож, земляки, головне – це дисципліна! І щоб шуму не здіймати. Тому що захист батьківщини є почесною справою, паплюжити не можна в жодному разі.