Нам потрібен досвід Казахстану

У 1986 році кількість казахів і росіян у Казахстані була однаковою.

Вже через 10 років казахів було вдвічі більше, ніж росіян — можемо списати ці зміни на еміграцію росіян до Росії, однак багато казахів теж емігрували до Росії.

Ще через 10 років Казахстан показав прибуток населення не лише за національним складом, а й за кількістю — казахів народжувалося чи приїжджало більше, ніж виїжджало росіян і самих казахів разом узятих.

До 30-річчя незалежності казахів уже стало понад 70,4%, і зростання їхньої чисельності стабільне і помітно високе. Хтось скаже, що це виключно тому, що казахи сповідують іслам, а ця релігія сприяє міцнішій сім’ї та більшій кількості дітей. Проте чисельність казахів у самій Росії (за винятком приїжджих із Казахстану) неухильно та стабільно падає. Невже настільки велика різниця між казахами з Росії та казахами з Казахстану?

Зрозуміло, що ні. З цього робимо висновок, що грамотна політика казахської влади буквально «казахізації» Казахстану успішна й дає свої плоди не через століття, а через одне-два покоління.