Москва поспішає збити темп народжуваності корінних народів

Якщо поглянути на списки загиблих на війні, то відразу впадає у вічі, що від кожної національної республіки в цих списках переважно представники корінних народів. Навіть у тих республіках, де корінне населення у меншості — його представники все одно переважають у списку загиблих. Пояснити таку ситуацію можна лише тим, що або російська армія навмисно відмовляє в підписанні договору багатьом росіянам із цих республік і бере переважно корінних, або ж більшість росіян, які підписали договір, тримають переважно в тилових підрозділах і на штабній роботі. Аналогічна ситуація з мобілізованими та строковиками: коли почався наступ ЗСУ на Курську область, то можна було спостерігати, як Москва перекидає під Курськ підрозділи строковиків із Республіки Саха, із Башкортостану, із Марій Ел, а також із окупованої української Горлівки на Донбасі. Строковиків із Москви та Московської області там ніхто не бачив.

В 2022 статистика загиблих свідчила, що на одного воюючого (або загиблого) москвича припадає до 70 воюючих (або загиблих) тивинців, 60 бурятів і т.д. При цьому в Бурятії проживає 64,9% росіян (якщо вірити російській статистиці). Але гинуть здебільшого саме буряти. З кінця 2023 року ця цифра почала трохи спадати і зараз на одного воюючого (або на 1 загиблого) москвича припадає 53 тивинці, 44 буряти і 39 представників корінних народів Сахаліну.

Саме у стільки вище московити оцінюють життя своїх порівняно з корінними.

Проте чисельність самих московитів неухильно падає через рівень життя. Якщо в Татарстані коефіцієнт народжуваності серед московитів становить 1,46, то серед татар він становить 4%. Не дивно, що така статистика є дуже небезпечною для Москви — згодом татари можуть просто витіснити все московське населення лише за рахунок народжуваності. Однією лише агресивною політикою асиміляції татар у росіян вже не обійтися — їм потрібне фізичне усунення татар для погашення «пожежі» народжуваності, щоб російська держава могла в принципі існувати надалі.

За даними ЗСУ, на сьогоднішній день втрати ЗС РФ перевалили за 600 тисяч убитих і поранених. Згідно із заявою Зеленського наприкінці 2023 року, 180 тисяч із цього числа — загиблі. Нині вже, напевно, понад 200 тисяч. Про те, скільки пізніше померло від отриманих у бою ран, вже бувши вдома, скільки померло від хвороб на фронті чи зникло безвісти, стільки наклало на себе руки чи було вбито товаришами по службі — ми не дізнаємося. Але 200 тисяч загиблих — це вже демографічна яма щонайменше на 600 тисяч, бо всі вони вже не заведуть дітей й їхні діти не заведуть своїх дітей, оскільки самі не народяться. До того ж багато поранених і тих, хто повернувся, теж уже не зможуть мати дітей. Частина з них повернулася в цілком неадекватному стані й готова вбивати своїх земляків, а ще частина — просто зеки, яких відпустили на волю і які повернулися до своїх брудних справ. Адже ніхто не чув численних історій з Москви про те, як «доблесні СВОшники» когось убили і зґвалтували. Натомість у колоніях Москви таке часто, що не може не впливати на зниження демографії ще більше.