Війна за вільний прохід по мосту

В Удмуртії жителі Камбарського району отримували компенсацію за проїзд, якщо їздили в ЛІКАРНЮ за межі району по платних мостах через Каму і Буй. Раніше пільги були лише для дітей, пенсіонерів, вагітних жінок, інвалідів та учасників кремлівських воєн.

Це просто чудово. У багатьох країнах світу є платні мости та платні дороги — це робиться для того, щоб були ресурси для регулярного обслуговування та ремонту. За гроші, які Росія витратила лише на один Кримський міст (не кажучи вже про щоденні витрати на 10-річну війну), можна було би побудувати мости з вільним проїздом по всій території. Удмуртії і служити їм кілька десятків років, аби місцевим жителям не доводилося їздити по річках по ненадійному льоду, який може зламатися в будь-який момент, особливо в відлигу.

Якщо в Москві рекламували проїзд по Кримському мосту (безкоштовний), то в багатьох населених пунктах Удмуртії рекламували відкриття льодових переходів і кількох платних мостів.

Нехай родичі (не батьки і не діти, а брати, сестри тощо) тих, хто воює, щоразу, коли проїжджають цими мостами й оплачують проїзд, пам’ятають, що тільки завдяки вузьколобості членів їхніх сімей вони повинні платити за проїзд для більшості, тоді як винуватці всього, тобто учасники війни — поїдуть по них безкоштовно. Ну, відповідно, якщо хтось із учасників війни провалиться в крижану товщу там, де тільки льодові переправи — нехай не опирається і тоне.

Таку долю вони самі собі створили, адже саме завдяки їхнім діям мости не з’явилися чи зруйнувалися. Перемагали всіх на війні за вільний прохід собі по мосту, хоча він міг бути вільним для будь-якої людини.