Кого називали «кацапами»? Досвід лінгвістичного дослідження

Існують дві версії етимології слова «кацап» — у чомусь доповнюючих, а в чомусь взаємовиключних. Спробуємо поринути у дослідження цих версій та їх лінгвістичну оцінку.

Тюркська версія слова «кацап» трактує його як «м’ясник», «живоріз» із різко негативним значенням, оскільки мається на увазі не професія фахівця з забою домашніх тварин, а зовсім інший напрямок діяльності — жорстоке ставлення воїна-переможця до переможеного противника, зокрема до некомбатантів із народу, що програв, або країни. Накладення на географічну карту Євразії історико-хронологічних міток найважливіших військових походів московитів дивним чином збігається з місцями найжорстокіших розправ із мирними жителями поразок народів як Європи, так і Азії. Й уславилися такими розправами дуже багато московитських воєначальників — від Андрія Курбського до Георгія Жукова та полковника Буданова. Зрозуміло, сюди включаються й опричники Івана Грозного, і «пташенята гнізда Петрова» на кшталт Меньшикова і Шереметьєва, і катерининські фаворити разом із Суворовим, і ще. У війнах із політичними конкурентами, на зразок Туреччини й Австрії, так само, як і в колоніальних війнах у Середній Азії, у багатьох інших регіонах, російські солдати виявляли не просто безжальність до ворога — що взагалі зрозуміло в умовах війни — але часто й невмотивовану звірячу жорстокість, причому і щодо мирного населення. Матінка-Росія (Московія) схвалювала та заохочувала таку жорстокість, а «солдатушки — браві рєбятушки» охоче на таке схвалення відповідали звірствами. Прикладів наводити не стану, їх дуже багато, і вони є у вільному доступі в інтернеті.

Друга версія етимологічного трактування належить українцям, котрі нібито називали московитів за їхні довгі бороди «кацапами» — від спотворено-омофонного «как цап».

Оскільки «хохли-українці» з традиційно-містичних (і водночас гігієнічних) міркувань голови голили, залишаючи лише чуби, то стрижені «під горщик», усі як один бородаті, московити викликали в них здивування. Порівняння їх із козлищами напрошувалося само собою.

У цьому випадку згадується цікавий епізод із роману «Степан Разін» російського письменника Олексія Павловича Чапигіна:

«Запорожець, коли цирульник із тріском, ніби зчищаючи з великої риби луску, починав шкребти його голову, щурячись від сонця, кричав:

— Еге, добре! Брий, хлопче, гладенько, не зріж тільки оселедця. Гоздек (ковтун) у запорозців не живе, живе гоздек у донців, — вони волосся рощать, запорозці вуса мають, борід їм не треба! То московитська краса… Запорозцю бороду не можна носити, то яїцькі козаки носять, вони московитські данники».

А тепер візьму на себе сміливість запропонувати ще одну авторську теорію походження слова «кацап», яка не претендує на наукову достовірність.

Отже, дозвольте пояснити!

Слово «кацап» означає представника одного з найцивілізованіших народів Євразії, який славиться своєю волелюбністю та демократичністю, а також тверезістю й інтелігентністю у побуті. От коли кажуть «кацап», то мають на увазі людину делікатну, доброзичливу, стриману, розумну і головне — непитущу. Ось я все це описав — і ви відразу змогли побачити типову російську людину, ну точнісінько таку, яку ви зустрінете в будь-якому російському райцентрі, якщо відійдете метрів триста від автостанції і підійдете до гастроному чи базару, де вони збираються для проведення наукових диспутів. Ну ви зрозуміли, ви ж самі таких інтелігентів зустрічаєте щодня… Ось це і є ті самі «кацапи». Впізнали? Ось і добре!

А тепер головне: не потрібно підходити до кацапів близько, це я вам раджу від щирого серця. От не потрібно — і все! Бо кацапи — вони і є кацапи!