Формула фальшивої любові та щирої ненависті

У нашому сприйнятті ця формула закріпилася в римському варіанті: «Поділяй і володарюй!» Але взагалі, думаю, такий прийом управління підкореними народами існував у всіх імперій і до Риму, і після нього від часів Стародавнього Єгипту й до Російської імперії. Недарма остання отримала промовисту назву «тюрми народів». А у в’язниці, як відомо, не дай Боже допустити єднання зеків — миттєво бунт виникне.

В оновленій Радянській імперії так і сталося, коли після ДСВ у системі ГУЛАГу змогли консолідуватися зеки-фронтовики з бандерівцями, «лісовими братами» та зеківськими земляцтвами. Спалахнули повстання в таборах: Екібастуз, Воркута, Норильськ, Тайшет, Кенгір. І посипався архіпелаг ГУЛАГ.

Після смерті Вождя горезвісна сталінська національна політика, що полягала у поєднанні репресій і депортацій із демагогією та казарменно-казенним патріотизмом, дала масштабний збій. Що тут скажеш, перетиснув Йосип Віссаріонович, перестарався, от і зірвалося різьблення у гайок. Довелося Хрущову з Булганіним і Ворошиловим відпрацьовувати терміново назад. Але закладені Сталіним основи етнополітики досі даються взнаки і на Кавказі, і в Середній Азії, та й по всій РФ загалом! Виселити людей із багатоквартирного будинку, помістити всіх разом і без розбору в комунальний барак, а потім наново по-своєму розселити в чуже житло на новому, незвичному місці… З наслідками такої «дружби народів» можна розбиратися десятиліттями без будь-якої надії на прийнятне рішення.

Цар у цьому питанні м’якший був.

Великий Білий Цар при виникненні національних тертів між корінними народами до певного часу в хід погромів не втручався — чекав, коли проллється достатньо крові з обох боків, і інородці, що ворогують, приповзуть на колінах просити імператорської милості у вигляді захисту один від одного. У процесі замирення Імператору дуже важливим було не лише зберегти авторитет вищої інстанції, а й далекоглядно збалансувати «милості» і «суворості», залишаючи у запасі можливість нацькування ворогуючих одне на одного й застосування репресій для неминучих повторних міжнаціональних зіткнень.

Яка з концепцій більш єзуїтська? Царська чи сталінська? Вирішувати належить кожному з читачів самостійно.

А ще цікаво, що в обох випадках відстежується багато подібних політтехнологічних прийомів. Ось, наприклад, один із них…

Є такий зоофеномен, що називається «цап-провокатор». Роль цапа тут — вказати дорогу на бійню бідним дурним вівцям. Проникнувши в отару, що розгубилося від страху дорогою до заклання під ножем різника, козел веде овець до неминучого кінця. Різник цінує свого вірного цапа-помічника і може навіть робити йому якісь поблажки: дозволити голосно мекати про свободу та незалежність отари, красуватися на її чолі, почуваючи себе суверенним та повноправним ватажком тощо.   Різники постійно використовують прийом із цапом-провокатором — це може бути й абхазький Бжанія, може й чеченський Кадиров, і Тибілови з Бібіловими та Гаглоєвим у Південній Осетії, а може й хтось інший… по-різному. Таких пихатих і безпринципних ватажків завжди можна підшукати. Всі вони будуть говорити вівцям про свій варіант незалежності, але справжню ціну їхнім розмовам найчастіше найкраще знає їхній господар-різник. Він розповість тибілову-бібілову-бжанії, що той — Фідель Кастро і Гарібальді в одному флаконі. Прошепоче на вухо: слухай нас, і ми допоможемо, підтримаємо, захистимо від закону і, головне, озолотимо! Переконає, що незалежність — це чудово, але ми будемо поряд і підказуватимемо, щоб не влізли «піндоси» й англосакси та все не зіпсували…

Виходить така собі контрольована незалежність під рукою Кремля. Дуже зручна штука!

А тепер уявіть, що схожого «національного лідера» запустять у громадське поле у разі розгортання боротьби за незалежність Башкортостану. Він під чудовими, підказаними ФСБшними кураторами гаслами, поведе башкортів Татарстану на вбивства татар! А з боку татар, що компактно проживають у Башкортостані, росіяни знайдуть аналогічного «батька нації», який рветься вбивати башкортів, що заважають незалежності татар. Це цілком передбачувано. Росія постійно шукає таких «борців за суверенітет Абхазії», які діють під крилом ФСБ. Цілком імовірно, що кандидатури вже намічені — і в годину «Х» фігуру, наприклад, Хабірова скидають із шахівниці — і на полі з’являється «національний лідер визвольної боротьби башкортів Татарстану». Аналогічно з татарським «вождем» у сусідньому Башкортостані… А Росія створює комісію з примирення і миритиме років 30, підгодовуючи одночасно обидві сторони конфлікту.

Але протиотрута існує. Полеміка про перегляд кордонів, реформування державності, поділ або обмін територіями має проходити під контролем міжнародної громадськості та з неухильним дотриманням міжнародного права. Але тільки жодних «спостерігачів» та помічників з боку Імперії! Зруйнувати її — наша спільна справа, для цього всі засоби гарні, досвід повстань у сталінських концтаборах красномовно підтвердив цю тезу. І тоді з’являється можливість вирішити наявні міжнаціональні та міждержавні проблеми корінних народів без воєн та крові.