Divide et impera

Вчора після прильоту ринком у Донецьку загинуло 28 людей, а сьогодні Лавров уже з цього приводу виступав в ООН — ось так Росія готується до виступів у міжнародних організаціях.

І так щоразу. Перед кожною зустріччю в ООН Росія вбиває кілька десятків цивільних на території, яку контролює, щоб було що пред’являти «а ось подивіться — це саме наш противник лиходій».

Це не перша така війна — усі свої війни Росія веде в стилі «розділяй і володарюй», намагаючись усяко нацьковувати одну сторону на іншу. Так само було й із війнами проти Казанського ханства та іншими. Все ж таки ми знаємо з історії, що частина народів Ідель-Уралу воювала на боці Москви і проти Казані — навіть татари. Чому так сталося? По-перше, Москва завжди сильно перебільшувала кількість таких воїнів на своєму боці, а по-друге, навіть ті, які були — були там саме після політики поділу та нацьковування. Дуже зручно, адже можна економити своїх солдатів за рахунок обдурених представників протиборчого народу, який використовуєш як гарматне м’ясо.

По-третє, якщо ти коїш настільки цинічні та жахливі злочини, що в них важко повірити — значить, твого супротивника сприймають як брехуна, а брехуну яка довіра?

Зараз Москва каже, що частина жителів Казанського ханства самі принесли їй наші землі, оскільки Казанське ханство було ворогом. Але на тлі історії Московської держави, її тактики та стратегії стає очевидним той факт, що завоювання регіонів Поволжя й Уралу відбувалося приблизно в тому ж стилі, що й нинішня спроба завоювати Україну. Розсварити всіх усередині, прикриватися мирним населенням, вбивати мирне населення під виглядом свого супротивника, щоб викликати ненависть до материнської держави і вважати російську «мачуху» своєю покровителькою тощо.

Імперії потрібен вічний конвеєр війни, який працює сам собою, адже крутять його самі ж жертви.