Як не стати «росіянином»?

Ще горить вогонь опору в ерзянському народі, ще не остаточно переробили ерзян і мокшу в «мордву» з прицілом у кінцевій стадії перетворити на звичайних «росіян». Ще знаходяться інтелігенти, які заявляють попри державну лінію: «Ми окремішні, ми самобутні, ми не збираємося забувати свою мову, звичаї та культуру! Душа нашого народу вимагає свободи самовираження, ми не задовольнимось фольклорними колективами та виставками прикладної народної творчості! Ми боротимемося».

Як же бореться народ ерзя й інші фінно-угорські народи? Що він може зробити, затиснутий у лещатах репресій та обгороджений частоколом антиопозиційних законів? Адміністративний протокол на астрономічну для середньостатистичного небагатого інтелігента суму, другий протокол, кримінальна справа «за дискредитацію» — нехитра та жорстка схема обламування незгодних.

Пролетарський районний суд м. Саранська вчора, 21 листопада, визнав ерзянську активістку Надію Родіонову винною в дискредитації армії (частина 1 статті 20.3.3 КоАП РФ) і оштрафував на 30 000 рублів. Адміністративну справу заведено за публікацію відеоролика зі зверненням ерзянського письменника Євгена Четвергова (Нуяня Відяза) до ерзянського національного з’їзду, який проходив в Естонії. Надія Родіонова — провідний методист у державній бюджетній установі культури «Республіканський Дім народної творчості». За її словами, їй «хотілося б, щоб зберігся ерзянський народ, мова і культура, щоб наші діти й онуки знали, що є такий народ, мова. Адже зникає мова. У мене серце болить через те, що ми зникаємо».

Родіонова не змогла відповісти на запитання, як вона має намір сплатити штраф, якщо рішення суду набуде чинності. За словами активістки, її пенсія — трохи більше 8500 рублів. Я дуже сподіваюся, що громадськість — і ті, хто зараховує себе до Ерзянь Мастор, і просто порядні люди Республіки Мордовія будь-якої національності — допоможуть активістці зі збором грошей на виплату єзуїтського штрафу, який майже втричі перевищує її пенсію. Адже тут не потрібно жодного геройства, навіть розголосу не потрібно, просто мовчки у будь-який спосіб перерахувати гроші. Можливо, для когось це стане першим кроком до усвідомлення своєї позиції у національному питанні. Комусь із ерзян чи представників інших фінно-угорських народів РФ потрібно взяти на себе організацію цього заходу та провести його акуратно, продумано, з підстраховкою. З мотивацією «із жалості до літньої людини, колеги, яка припустилася прикрого прорахунку». Тут немає нічого ганебного, таке формулювання прийнятне у боротьбі з імперським левіафаном, та й військової хитрості ніхто не скасовував. Головне — зберегти бійця, який піднявся в атаку.

«Подумаєш, подія!» — скаже хтось байдужий. Але це, по суті, вчинок ерзянського Данко. Такі люди, як Н. Радіонова і Є. Четвергов, приносять себе в жертву, щоб розбудити тих, хто спить, не зуміли самостійно зрозуміти цілей і значення боротьби. Хтось має освітлити дорогу до свободи. Згадаймо представника ще одного героя фінно-угорського народу — удмуртського вченого Альберта Разіна, який 10 вересня 2019 р. на знак протесту проти політики русифікації здійснив самоспалення біля будівлі Державної ради Удмуртії. Ех, не вберегли бійця! Його жертва не пропала марно — він став живим смолоскипом, що розганяє морок імперського гніту. Його пам’ятають, пам’ятатимуть, хоч би скільки тривала боротьба за національне визволення. Але мені хочеться, щоб горіли імперські російські суди, військкомати, відділи поліції й інші органи управління — символи гноблення ерзян, а не найкращі представники народу, який постає перед загрозою зникнення.

Є, є серед ерзян люди, які готові боротися і не схилили голови. Вони піднімають смолоскип протесту і в РФ, і за кордоном, борються з імперією і словом, і зброєю. Їх чимало, але для досягнення критичної маси потрібно більше. Такі адепти національної свободи, як М. Родіонова та Є. Четвергов, стануть прикладом для створення ядра національних інтелігентів, які ставлять злободенні питання на всіх легальних трибунах. А потім можна розширювати коло ерзян, які з розумінням і свідомістю потребують відповіді на поставлені питання. Ідеї ​​А. Разіна, Н. Родіонової та Є. Четвергова повинні залучати максимальну кількість однодумців, висловлюючись мовою класиків — «оволодіти масами».

Опозиційний центр боротьби вже існує, півтора місяці тому в естонському місті Отепя відбувся Ерзянський національний з’їзд, скликаний в еміграції через репресії, що посилюються в Росії. У ході з’їзду делегати ухвалили постанови про нові цілі та завдання національного руху, які включають боротьбу за незалежність, утвердження бажаних кордонів, а також ключові принципи побудови нового державного утворення. Про це заявив інязор ерзян Сиресь Боляєнь. Створено національні представницькі органи (Кірдійюр), які очолюють особисто головний старійшина (інязор). Популяризація рішень з’їзду — безпосереднє завдання внутрішньоросійської ерзянської опозиції. Простягаючи живу нитку між урядом Ерзянь Мастор в екзилі та фінно-угорською патріотичною інтелігенцією в РФ, ерзяни знаходять нову зброю у боротьбі за національне виживання в сучасних умовах.

Закінчити нашу розмову хочеться закликом до ерзян та інших фінно-угорських народів, які проживають на території, контрольованій РФ: «Ерзяни, мокшани, удмурти, не ставайте росіянами! Боріться за право бути собою! Будь-яким способом підтримуйте одне одного у боротьбі! Ваше діло праве, перемога буде за вами!»