Воювати чи торгувати?

Російсько-українська війна огидна ще й тому, що вона абсолютно не виправдана економічно, ба більше — вона є економічно ірраціональною. Нашій Федерації набагато вигідніше було б з Україною торгувати, використовувати її як посередника й адвоката у торгівлі з Європою, завойовувати український ринок для своїх товарів, інвестувати у розвиток цієї сусідньої країни для взаємного народно-господарського блага.

Багато чого могло б піти по-іншому, якби в полі зору ослаблого фізіологічно і морально Б. Єльцина не попався «надійний молодик, який подає надії» — В. Путін. Насправді він відповідав головному бажанню «сім’ї» старіючого російського Президента — знайти договороспроможного захисника, який забезпечить імунітет членів сімейства та накрадених ними грошей від переслідування з боку закону. Так при вирішенні долі всієї нашої країни взяв гору егоїстичні інтереси однієї окремо взятої групи росіян — похилого віку Президента РФ Єльцина і людей його ближнього кола. Імперія є імперія! Тому й не став Президентом, наприклад, Черномирдін чи хтось інший. Сито протиприродного імперського добору пропустило саме Путіна з його маніакальною ідеєю війни, а не економіста Черномирдіна чи демократку Г. Старовойтову. А імперія, хочу нагадати — це держава, яка розширює свою територію за рахунок своїх сусідів. Інакше імперія не живе. Інакше вона не може. Тому РФ зараз їде наїждженою дорогою імперської агресії, відкинувши в бік економічні резони і вигоди.

Наприкінці грудня 2022 року на «неформальному саміті СНД», присвяченому роковинам створення СРСР, Путін подарував лідерам країн-учасниць дев’ять пам’ятних каблучок. Подібний безглуздий, але символічний жест «окільцювання», мабуть, мав показати «своїх» для Кремля. І показав: каблучку одягнув лише Лукашенко.

У національних республіках РФ так само досі досить старих еліт, які звикли орієнтуватися на Москву, але ще більше вони звикли орієнтуватися на власний менталітет, не схожий на західний. Довгі роки ці республіки перебувають під жорстким контролем Росії, яка запевняє їх, що перебування у складі імперії — гідний вибір розвитку, а за фактом грабує, використовує й окупує їхні території.

Сьогодні ж, в умовах війни, на яку Росія поставила все, перед національними республіками відкривається «вікно можливостей» — вихід із-під впливу агресивної держави з імперськими амбіціями та союз із рівними партнерами на взаємовигідних умовах. А те, як розвиватиметься ця тенденція, залежить від битви України проти РФ.

Усі корінні народи РФ не мають природної причини конкурувати і воювати з Україною. Їх жене туди імперія! Звичайно, це не знімає провини з самих воюючих представників цих народів, але вольовий посил іде з Кремля. Павук сидить у Кремлі, а нитки павутиння він формує з примучених (є таке споконвічно російське слово) етносів.

У період глобалізації війни за територію взагалі виглядають дивно — адже набагато важливіші на сьогоднішній день ринки збуту, інвестиційна привабливість, свобода пересування планетою Земля товарів, грошей і технологій. Війна цікава лише людям із маніакальними комплексами. У Росії таких, як свідчить сувора дійсність, сьогодні багато. Вони готові загробити економіку своєї (і нашої з вами) країни для хворобливого бажання «наказувати і правити» народами. Ось, як стара зі Казки про рибалку і рибку — щоби була Російська імперія на чолі з БД (Бункерним Дідом) володаркою морською, а проклята Америка була в неї на посилках! Але такого бажання немає ні в татар, ні в башкирів, ні в чувашів, ні в ерзян… 

Думаю, що і саха-якутам, і бурятам із калмиками набагато вигідніше було б постачати сусідам товари, а не завалювати їх трупами своїх солдатів. 

Їм є що запропонувати світовому ринку. Кожен із цих народів згодом знайшов би свою економічну нішу і міг би жити та розвиватися без кровопролиття й агресії. Позитивних прикладів цього достатньо — адже є у світі успішні тюркомовні народи, успішні фінно-угорські народи, успішні монголомовні й інші народи. Чому, потрапивши в орбіту Москви, у будь-якого етносу припиняється прогрес в економіці, соціальній сфері тощо — натомість зростає ступінь залучення в чужу цим народам великодержавність, заполітизованість, запропагованість, зацикленість на імперських наративах, що виключають самостійність та ініціативу?

Настав час корінним народам прокинутись і зрозуміти, що не існує сьогодні країн і етносів, які добровільно обирають між війною і торгівлею саме війну. Зрозуміти, що й їм не по дорозі з імперською Росією. Кожен день у складі Імперії скорочує ресурси республіки та наближає економічне фіаско. І винні в ньому ті, хто ухвалював помилкові рішення, а не ті, хто чесно працює, як їм здається, на благо країни. Але тягар розрухи доведеться нести всім. 

І закордон тут уже, як раніше, не допоможе, він проти нас. А якщо щодня витрачати на війну всі сили та кошти, нести тяжкість накладених усім цивілізованим світом обмежувальних санкцій, то яке може бути благополуччя та прогрес? Якими в такому разі вам бачаться наслідки руйнівного протистояння з усім світом? Економічні експерти, наприклад, пророкують «негативне зростання» за формулою «спад-стагнація-крах». І тому так важливо не запізнитися із вибором.

Нормальні люди хочуть працювати, торгувати плодами своєї праці, розвиватися економічно та соціально. Але це можливо за однієї умови, якщо тільки вас не вкусив зомбі, заражений страшною ідеєю: «володіти і наказувати» іншим народам!