Уже почали обговорювати, чи потрібні взагалі проповіді татарською

Нібито все менше людей нею володіють — отже, вона не надто й потрібен. Мечеть не школа, імам не лінгвіст — така аргументація.

З чого все починалося? З того, що російськомовна щелепа не може в татарську мову й обурюється, коли не в усіх мечетях є переклад із татарської. Чим усе скінчилося? Питанням «а навіщо в мечетях татарська?».

Але мова зникає набагато швидше саме тоді, коли нею нічого не створюється, коли її ніде не використовують. Коли мова не звучить довкола, то ті, хто міг би захотіти її вивчити, починають сприймати її як «зайву» та «некорисну». Так, сидячи на проповідях, вони не розуміють татарської. Але так вони хоча б його чують і усвідомлюють, що на цій землі ця мова не чужа. Як тільки вони перестануть його чути від оточуючих, то до татар з’являться ще більше претензій щодо мови.

І так періодично відбуваються сутички між російськомовними й татаромовними. Коли татарської мови стане ще менше — ці сутички виникатимуть набагато частіше. Аргументи російськомовної щелепи завжди будуть однакові:

1️) «Всі говорять нормально російською, а ви що — особливі?»

2️) «Якщо тут не говорять твоєю мовою — це не твоя земля».