Тривала війна — наш шанс на перемогу?

Війна в Україні «не закінчиться ні 2024 року, ні, можливо, 2025-го», заявив заступник генсека НАТО Мірча Джоане. За його словами, жодна сторона не має військового потенціалу для вирішальної перемоги, і в альянсі очікують «затяжну війну з невеликими наступами, контрнаступами, із завоюванням і втратою територій», повідомляє DW.

В інтернеті можна зустріти думку, що що довше триватиме ця війна, то більше ми матимемо часу на підготовку і відповідно шансів на перемогу. Що не так із цією думкою?

Готуватися можна і п’ять, і десять, і тридцять років. Ніхто не знає, скільки ще триватиме ця велика війна, але все вказує на те, що може затягнутися на все десятиліття, і це не жарт. Десять років війни поспіль Москва цілком може собі дозволити: її озброєння поступово деградує, але поки що є гарматне м’ясо — можна хоч із рогатиною та вилами їх посилати. Яка різниця — витрачати два-чотири солдати на вбивство одного супротивника чи витрачати двісті-чотириста солдатів? Проблем із кількістю гарматного м’яса Росія ніколи не відчувала, і рахувати, скільки вона готова втратити на війні, безглуздо.

Проблема в іншому. Навіть без урахування фактора нескінченних імперських воєн чисельність корінних народів скорочується дуже швидко. І зараз до цих факторів додалася ще й чергова велика війна — перед цим РФія хоча б малі війни вела, якщо не рахувати Ічкерію.

Через 10-15 років очікування відповідного моменту і повільної підготовки до повстання може виявитися, що більшість імовірних учасників повстання вбита, залякана ще сильніше, посаджена, стала каліками на війні чи втекла з країни, а від чисельності корінних народів залишилося нічого, оскільки багато з тих, хто залишився живим і не втік, обрусіли і тепер не бачать причин боротися за незалежність.

До того ж варто враховувати, що рашисти, незадоволені тривалою війною, дедалі активніше шукатимуть «цапів-відбувайлів» заради покарання за свої невдачі. Зрозуміло, шукати завжди будуть серед неросіян, оскільки ми для них завжди «підозрілі і починаємо русофобію». Навіть ті, хто давно манкурт і повністю прокремлівський, — вони теж потраплять під роздачу. Не виключено, що до них чекістське кривосуддя дістанеться навіть раніше, ніж до деяких із нас, адже вони до росіян набагато ближче і весь час серед них — перша підозра завжди падає на тих, хто поруч.