Татарська Віра Засулич?

Радянський райсуд Казані засудив 18-річну ученицю ліцею №21 Аделю до двох років умовно у справі про спробу підпалу військкомату. 02 жовтня 2022 року вона нібито кинула дві пляшки із запальною сумішшю, але «жодна не влучила» і підпалила «тільки траву». Згадується у зв’язку з цим теракт революціонерки часів російського царизму Віри Засулич. Вона у січні 1878 р. прийшла на прийом до Федора Трепова і вистрілила з револьвера, куля від якого влучила в лівий бік петербурзького градоначальника. Засулич згодом судили, але ситуація в країні була такою, що суд присяжних виправдав дівчину.

І ось сьогодні ми читаємо татар кызы турында. Так, нікого сміливішого за Аделю в місті не знайшлося. Інші сміливці поїхали добровольцями, напівдобровольцями та зовсім недобровольцями на український фронт. Мабуть, їздити на коні і носити шаблю в давні часи довірили б Аделі, а не тим хлопцям, що думали, хотіли… але не наважилися!

ТБ, все чортів телевізор! Що, немає в Казані хоробрих хлопців? Та повно! Однак ганебним вважається «виявити боягузтво» і не прийти у військкомат. «Сусіди та знайомі засудять». Як же, їхні родичі та знайомі вже поїхали боронити Батьківщину в Україну, а ти відмовився! І якщо одночасно десятки твоїх знайомих земляків, обдурених пропагандою, скажуть: «Ура, вперед, за батьківщину, за Мінніханова з Путіним!», то ти, який учора ще проклинав і крив республіканську владу всіма можливими словами, побіжиш наздоганяти стадо, як баран, що відбився від отари? Побоїшся залишитися сам, проявити самостійність та обміркувати свої подальші кроки? Вирішити для себе, а чи варто ошиватися в отарі, яку женуть до прірви?

Автору, на жаль, не відома статистика за національними даними ухилянтів, які втекли з Росії за кордон: із початком СВО, після оголошення мобілізації, після ухвалення закону про електронні повістки… Цікаво, скільки молодих татарських хлопців узяло участь у цьому голосуванні ногами? Адже відомо вже давно – Москва веде війну за рахунок зеків, мобиків з окупованих територій, мобиків з національних околиць (за рахунок корінних народів), мобиків із глибинки Росії (село, робітниче селище, містечко, мономістечко). У такій ситуації побудувати можливий вектор дій влади неважко. Він показує, що татар гребли й надалі гребтимуть для використання як гарматне м’ясо. Гнати на забій у чужу країну під брехливі російські «пісні про головне», а татарські корисні ідіоти при цьому будуть у захваті скидати руки в небо разом із пісенним рефреном «Я русский!»

Земляки призовного віку, треба щось робити! Насамперед – добре подумати! Зверніть увагу: основна вікова категорія російських ультрапатріотів, які виступають за продовження війни, – це 65+. Причому здебільшого це російські хрестоносці-шовіністи. Егет, малай, що в тебе з ними спільного?

Але чому це дійшло до Аделі й не завжди доходить до чоловіків призовного віку? Ну, у 40-річних сім’я, діти, господарство, квартира-будинок… як усе кинути? А у молодого все попереду і немає вантажу за спиною. Зібрався й виїхав подалі від повісток, військкоматів, війни та смерті на українських полях. Якщо вже не вистачає духу йти дорогою Аделі і брати участь в акціях прямої дії проти московських колоніальних господарів, то рюкзак за плечі – і в Казахстан, Грузію, Туреччину… 

Живий татарський офіціант у Туреччині краще, ніж мертвий батыр кеше, що місяць лежать непохованим на полі бою під Бахмутом. 

Не ходи у військкомат, не бери повістки. Зрозумій, тебе всіма шляхами заганяють у тунель смерті. Ступиш крок цією дорогою – і тебе гнатимуть до кінця, який назвати не те що «героїчним», навіть просто людським язик не повернеться. Здохнеш, як худоба! Тому спрогнозуй свої вчинки на випадок отримання електронного порядку денного через держпослуги. А коли загребуть і відправлять на фронт – зв’язуйся з українською стороною, домовляйся і здавайся. Інструкції про те, як це зробити, в інтернеті знайти нескладно. Хоч би живий залишишся.

Заради справедливості хотілося б сказати, що в Татарстані, зрозуміло, не всі згодні бігти в отарі «військових овець». Є ті, хто бачить, де справжні фашисти, які загрожують їхній батьківщині – Татарстану. Є круті хлопці, здатні протистояти припудреному пропагандою московському нацизму своїми діями та вчинками – від розклеювання антивоєнних листівок до актів саботажу на залізниці та підпалів на інфраструктурних та інших об’єктах, але їх поки що недостатньо.

Потрібні ще сміливі хлопці, такі, як Аделя!