«Розумні нам не потрібні. Потрібні вірні…»

Цікава тема – наука на службі суспільства! От, буває, живе собі людина у своєму селі, має міцне господарство, достаток – у майні рухомому та нерухомому, у грошах теж не обмежений. Але хочеться ще чогось… щоб усі сусіди від заздрості рота відкрили і забули закрити протягом п’яти хвилин як мінімум. Демонстрації успіху хочеться. Якщо такого не досягти, то ставка робиться на дітей. Що вивчаться, втечуть із села до міста, вступлять до столичного інституту, отримають диплом і зроблять кар’єру! Про них потім можуть по телевізору показати, написати у пресі. Окрема гілка на дорозі кар’єрного успіху – це служба в органах. Ось так, мовляв, і так, «чудовий керівник» у Федеральній службі виконання покарань чи відомий науковець у галузі відродження такої необхідної державі каральної психіатрії. Стануть помітними та відомими людьми у місті: займуть посаду, стануть начальством, підлеглими командуватимуть, на персональній машині їздитимуть. А потім… вершина мрій і солодких мрій сільського кар’єриста – приїхати до рідного села на дорогій казенній машині з водієм. Та за таку втілену мрію нічого не шкода, взагалі нічого – ні совісті, ні честі, ні сорому. Подумаєш, якісь вошиві інтелігенти-дисиденти манкуртом назвуть. Цього слова в селі й не знають зовсім, а якщо хтось і знає, то вголос сказати не посміє.

Тож можна лише позаздрити Нурмухаметовій Ірині Фасхутівні, доценту кафедри загальної психології факультету психології Уфимського університету науки і технологій, кандидату психологічних наук, котра успішно працює над замовними експертизами, що допомагають швидше відправити своїх земляків за ґрати.

А ось старший слідчий з особливо важливих справ Слідчої частини розслідування злочинів та організованої злочинної діяльності Головного слідчого управління МВС з РБ підполковник юстиції Мусіна Енже Фанілівна. Достойна надзвичайно людина, віддана і надійна! Жодної поблажливості до цієї нікчемної братії «екоактивістів», до вошивої інтелігенції з іноагентських кіл, яка щось намагається бурмотіти про національне відродження. Та Енже Фанілівна таких нікчем із лайном з’їсть, на порошок зітре, хай вони хоч тричі її земляки, хоч навіть до школи разом ходили. Вони для неї всі в одну ціну – вороги та зрадники, що розхитують країну, де вона так вдало кар’єру збудувала!

Осиновий кіл у горло таким «національним кадрам» у науці. Читаючи про творчі пошуки Ірини Фасхутівни Нурмухаметової та Енже Фанілівни Мусіної в галузі боротьби з інакодумством, чомусь згадую повість «Важко бути Богом» Братів Стругацьких:

«Це й був… високовчений отець Кін — садист-убивця… автор «Трактату про донос»… — Не розумом уразити силкувався, — гідно відповів отець Кін. — Єдине, чого домагався, встигнути на державну користь. Розумні нам не потрібні. Потрібні вірні… Установи прості, і їх всього три: сліпа віра в непогрішність законів, беззаперечний їм послух, а також невсипуще спостереження кожного за всіма!»

А наприкінці теми хочу, користуючись нагодою, запитати у деяких своїх однодумців-опонентів: от якщо порушать, не дай Боже, проти Вас, шановний друже, кримінальну справу, і вести її буде доручено Вашому землякові, на кшталт Е. Мусіної, а експертизу Ваших постів в Інстаграмі буде проводити також земляк із Вашого ж башкортського/татарського села, на кшталт І. Нурмухаметової, чи станете Ви обурено відмовлятися від рекомендованого друзями успішного та високопрофесійного адвоката, але вірменської (єврейської, російської) національності? Чи не здасться Вам у цьому випадку, що людей усе-таки краще судити не за національною приналежністю, а за принципами, які вони сповідують? Національно-кровна спорідненість – річ надійна і чудова, і успіхи, досягнуті у побудові науково-адміністративної кар’єри, теж солідна риса в характеристиці особистості, але чи не станете Ви в такому разі черговою сходинкою для подальшого просування «земляка» на вершину успіху? Просто наступить на Вашу спину і зробить крок далі!