«Розлюднення» ворога

«Розлюднення» ворога

Російський окупант (нині покійний) Сергій Конофольський у своєму акаунті в соцмережах написав: «Якби не Російська імперія та СРСР, то мамбети б досі за своїми юртами срали!» На цю заяву один із користувачів відповідає: «Неправда ж, у татар, наприклад, навіть коли не було вигод у будинку, був кумган, мідний глечик із теплою водою, який брали із собою в туалет. Був якось у російському селі в Оренбурзькій області, спитав, де туалет, сказали за сараєм, пішов і не знайшов, повернувся, сказав: «Де, не знайшов?» Сказали: «Туалет за сараєм».

Чепуруни та нечупари є серед будь-якого народу і, напевно, в однаковій, універсальній для будь-якої нації пропорції. Навіть горила Коко, навчена науковцями Стенфордського університету мови жестів, якось сказала підсадженому до неї самцю: «Іди, ти брудний!» Помічено, що навіть представники найвідсталіших націй намагаються за можливості утримувати себе в чистоті та, за наявності вибору, залюбки миються й одягають чистий одяг. Якісь відхилення в цьому відношенні, на кшталт заборони на миття у середньовічних монголів, продиктовані, як правило, соціальними заборонами, табу різної генези. Тут ми в оцінці привабливості особистої гігієни переходимо із санітарно-естетичних критеріїв до критеріїв ідеологічних, від естетики до етики та релігії.

До речі, щодо «срати за юртами». Хай як пнуться представники великого російського/слов’янського воїнства, інтерпретуючи під себе слова Редьярда Кіплінга про цивілізаторський «тягар білої людини», але мити дупу після відвідування туалету (та й будувати ці самі туалети) росіян навчили мусульмани, зокрема татари. Дуже багато слов’ян навчили також турки та перси, а західних європейців – араби, індуси, курди та євреї.

Будь-яка більш-менш культурна людина все це розуміє, приймає і вітає. Культурний обмін несе прогрес усім людям світу. Сьогодні він трансформувався у процес глобалізації, який, можливо, має негативні риси (наприклад, стирання національного колориту й ідентичності). Так було завжди – світ перебуває у постійному русі та зміні обличчя, але ці метаморфози не торкаються кардинально його внутрішньої сутності. Внутрішнє інтелектуальне наповнення людини передбачає насамперед прагнення життя, розвитку. Людству гидкий гіпотетично можливий тренд на знищення життя, він відкидається ще на рівні підсвідомості. Всі війни в людській цивілізації врешті-решт сприймалися гуманітарною думкою як хвороба, яка підлягала усуванню та припиненню.

Психологами було помічено цікавий ефект «розлюднювання ворога», властивий усім сторонам, що воюють. Російський письменник О. Н. Толстой писав, що французи в період між ПСВ та ДСВ публікували в пресі фотографії німецьких екскрементів і, виходячи з їхнього розміру, робили висновок, що вони можуть належати радше тваринам, ніж людям, відповідно «німці – тварини». Білі колонізатори в Африці, німецькі нацисти в Європі, чорні мусульмани в Судані – всі вони знаходили у своїх ворогів риси, що дозволяли їм убивати з легкістю, котра звільняла совість від переживань.

У цьому сенсі у російських агресорів у сьогоднішній війні в Україні для зовнішнього вживання заготовлено слова про «російсько-українське братство». Внутрішньоросійська ж неофіційна думка звучить інакше: «Хохли надто багато на себе беруть, їх треба приструнити». Оскільки пріоритет у охайності явно складається не на користь росіян, то для «розлюднювання» пропонується інша «фішка»: «Хохли зрадники та нацисти» (ходять зі смолоскипами, колють татухи зі свастикою, люблять Бандеру). Дивно, що при цьому російські білошкірі європеоїди розлюднюють і своїх земляків-мусульман азійського та кавказького походження. Стільки зневажливих кличок для різних народностей РФ можуть вигадати тільки явні расисти.

Придивимося уважніше ще одного російському феномену. У росіян запаскудити (у фізіологічному сенсі) захоплену площу – це біологічний (у сенсі взятий з тваринного світу) спосіб помітити територію та продемонструвати свою перевагу та зневагу до переможеного, підкореного. Іншого методу вони не вибрали, через невластивість їхній ментальності. Польський письменник Станіслав Лем навіть має статтю на цю тему. Всі російські розмови про їхню високу культуру та духовність не витримують простого запитання, чому культура Льва Толстого, Федора Достоєвського та балерини Ганни Павлової завжди незмінно породжує підступних і цинічних садистів, ґвалтівників і мародерів? Чому приниження та знущання з беззахисного такі привабливі для «російської душі»?

Як відомо, розруха починається у головах. А до війни народи підштовхує «гнила ідеологія». Порівняємо українців, які щосили намагаються повернутися з СРСР до Європи і готові заради цього змінюватися на краще (навіть за деякої болючості незвичних вимог) із росіянами, які прикривають расизм і агресію брехливими гаслами захисту російськомовних від неіснуючого нацизму… Як на мене, результати порівняння абсолютно передбачувані для будь-якої здорової людини, нехай вона і буде для росіян «хохлом» або «мамбетом».

Напишіть відгук