Рівень володіння національною мовою в Удмуртії є найнижчим з Ідель-Уралу

Ситуація з Чечнею і Тивою унікальна, адже у цих республіках найбільше неприйняття росіян та імперської культури. Навіть Кадирову неприємно все імперське, хоч і служить Москві.

Саме в цьому неприйнятті знаходиться запорука виживання націй під окупацією — що більша кількість із нас просто змиряється з асиміляцією, то швидше ми зникаємо як народи, а якщо ми органічно неприйнятний нічого російського окупаційного — то довше наші народи існують. Росіяни назвуть це «русофобією» (страхом), проте насправді ненависть до окупантів (не страх) — це пігулка для народу від зникнення та розчинення у росіянах.

Сьогодні ви поговорили з людьми однієї з вами національності російською, а не рідною мовою — завтра така практика може стати повсякденною і постійною, тоді як рідна мова відійде на другий і третій план.

Учора вас назвали «росіянином/росіянкою» і ви промовчали, не заперечили — завтра вас почнуть бити, якщо ви назветеся неросіянином/неросіянкою. Бити за те, що ви «відмовилися» бути росіянином і вирішили стати «вируссю», хоча насправді ви і не були росіянином. Імперцям усе одно, адже в їхній системі координат, якщо ви активно не заперечуєте, що вас називають росіянином і не відбиваєтеся від цієї назви руками, ногами і ломом, то ви росіяниин.