Привид троцькізму

Кожен працюючий з людьми функціонер знає, що в будь-яку установу/організацію час від часу в дні прийому громадян приходить усім давно відомий суб’єкт, який передбачуваний у своїй дивності, але все ж таки викликає збентеження у співробітника, що сидить на прийомі. Тут можливі особистісні варіації. Іноді це впертий скаржник, іноді винахідник-прожектер, буває, що це доморощений революціонер-реформатор суспільства. Він вимагає уваги до результатів своїх роздумів і пропонує взяти участь у здійсненні його проектів, користь яких, на його думку, очевидна. Ось тільки злостивці та заздрісники не бажають звернути на них уваги. Іноді ж критикан-реформатор починає висловлюватися різкіше, і безпосередньо таврує бюрократів, кар’єристів, які незаслужено займають свої посади і затирають справжніх «двигунів прогресу та новизни». І ось парадокс!

Слова з його вуст звучать цілком правильні, звинувачення найчастіше точні і справедливі, та тільки… Заходи, бачите, для усунення недоліків пропонуються не цілком адекватні. Такі, що ведуть до погіршення ситуації. Адже давно відомо, що складні питання не мають простих рішень. Пропозиції на кшталт «усіх розстріляти, хто проти – тих повісити» чи знамените шариковське «взяти все й поділити» – це не реформаторство, це дурість. Тест на серйозність пропозиції щодо реформування – подумати, як це нововведення працюватиме через рік, через два-три… Чи не стане жити від цього благого наміру важче і складніше? Чи не покараємо ми себе? Кажуть, що, плануючи зміни, потрібно усвідомити, що ви робите це радше для своїх дітей, і зовсім не обов’язково, що вам самим доведеться насолодитися результатами своїх рішень і трудів.

Редакції Вільного Ідель-Уралу теж довелося зіткнутися з одним таким «критичним реформатором», який наполегливо потребує уваги та реакції на свої висловлювання, звернення та пропозиції. А також тавруючим і сам наш Телеграм-канал, і жителів республік Поволжя, що виступають на ньому, перейнявшися ідеєю створення Федерації Ідель-Уралу. На нашому каналі до всіх без винятку учасників обговорень і форумів заведено ставитися з увагою та повагою, бо мета його – протестувати й «обкатати» механізми створення та майбутнього існування Федерації Ідель-Уралу, відібравши найкращі ідеї та відкинувши все шкідливе, завадне, другорядне… Та логіка спілкування вищезгаданого «реформатора» іноді ставить нас у глухий кут! Відфутболити незручно, оскільки людина хоче того ж, що й багато інших цілком розсудливих читачів, але її підхід до пошуку шляхів боротьби, на жаль, прийнятий бути не може. Фігурально висловлюючись, якщо ви пояснюєте, що для негайного переходу з кирилиці на латиницю наразі немає потрібних передумов, то ви ворог, куплений шпигун і т.д. А якщо Р. Кашапов не пропонує негайних заходів для миттєвого закінчення російсько-української війни та демонтажу нацистської Росії, то він сам за нацистську Росію, геноцид в Україні, окупацію Татарстану. Або ось: не пропонуєте четвертувати президента В. Путіна на Красній площі – все, ви такі самі, як Путін – фашисти та вбивці. Тут хочеться вигукнути: «Шановний, адже ми хочемо спочатку створити умови для того, щоб піддати російського президента суду! А перед цим спробувати сприяти вирішенню ще кількох десятків завдань щодо докорінної зміни ситуації в нашій країні». Але ж куди там! Не хочете миттєвої національно-демократичної революції – всі ви вороги, заслані козачки й імітатори боротьби з імперіалістичною гідрою.

Як це назвати? Як оцінити? Неотроцькізм? Порівняти з хунвейбінами часів маоїстського Китаю? Чи просто це дурощі не зовсім здорової людини? Прошу читачів висловитись і підтримати нас порадою. Ми бачимо деяку небезпеку в таких «борцях із режимом», оскільки вони можуть дуже голосно і наполегливо кричати, і, не дай Боже, потягти за собою людей щирих, але не досвідчених у питаннях відстоювання своїх прав. Людина зі смолоскипом на чолі людської маси – це добре, якщо тільки вона не веде вас у болото!