Поганий вибір

Після публікації відеоролика з розповіддю мобілізованого з Татарстану Замельдінова Ісламнура Нурисламовича, 28.12.1978 р.н., з села Ахметкіно Нурлатського району, що служив у 1231-му стрілецькому полку, у багатьох склалося враження (судячи з коментарів), що солдат боягуз або слабак. Ісламнур ледь не розплакався, розповідаючи про приниження та знущання, яких йому довелося зазнати від командирів і товаришів по службі: побої, виконання брудної невійськової роботи, відсутність нормального постачання та харчування… ну, це ще якось можна пережити… А ось те, що солдатів роздягали, змушували танцювати роздягненими, обзивали мавпами та другосортними людьми, яких можна вбити і за це нікому нічого не буде, оскільки мобіки все одно «гарматне м’ясо», ставили на коліна і під запис на камеру змушували смоктати гумову палицю (гарний натяк і гарний символ, чи не так?)… Як це оцінювати?

Розуміючи, що так бути не повинно, солдат ЗС РФ Земельдінов відчуває сором, обурення і розуміє, що виглядає в момент оповідання, як останній лох, що повірив у гучні пафосні слова і тому в ролі ідіота, проведеного на полові. Ішла людина виконувати горду роль захисника Вітчизни, а її побили, принизили та висміяли! Пам’ятаєте цей анекдот:

– Ну що, тепер будеш клоуном у підарасів!

– А я не хочу бути клоуном у підарасів!

– Тоді будеш підарасом у клоунів!

Ось подібний до цього і постає вибір перед татарськими хлопцями, мобілізованими в Казані, Набережних Човнах, Нижньокамську чи Альметьєвську і покинутими в чужу їм Україну для захисту інтересів Москви. Планував бути гордим воїном на захисті кордонів Батьківщини – а тобі пропонують зовсім інший вибір: або клоуном, або тим, другим…

На жаль, подібних матеріалів про життя російської армії зараз в інтернеті хоч греблю гати. І дорікнути в достатку такої чорнухи особливо й нема кого. Здебільшого самі все знімають і викладають у Ютуб. Іноді хтось викладає чужі записи. Оператор робив собі на згадку зйомки жахливих, огидних або просто дурних сцен війни, а потім, після смерті власника телефону, зняте стає надбанням громадськості. Там такого можна надивитись, що до кінця життя не забудеш. Тільки не завжди зрозуміло, до якої категорії з нашого анекдоту операторів віднести. Швидше за все, до обох одразу.

У татар у всіх війнах вистачало сміливості та стійкості у боях, дисципліни та старанності у несенні військової служби взагалі. Підрозділи з переважанням татарських військовослужбовців вважаються надійними, вони рідше піддаються панікерству та малодушності. Татари неодноразово доводили це у різних війнах, воюючи на боці Росії. А відеоролик зі свідченнями військовополоненого Замельдінова Ісламнура Нурісламовича 28.12.1978 р.н. – це демонстрація того, як Росія платить татарам за їхню вірність на службі та як уміє цю службу організувати.

Але тільки я завжди повторюватиму: не думайте, що татари слабкий і боягузливий народ. Ми обдурений народ, заколисаний пропагандою, потім нею ж накручений і посланий убивати. А коли на фронті татарин прокидається і розуміє, що до чого, йому буває дуже гірко від безсилля й усвідомлення своєї дурості, від того, як задешево його купили та підвели під кулі. І тут намагатися домогтися правди дозволеними у армії РФ методами неможливо. 

Ніхто не стане морочитися і витягувати в човен одинака, що випадково випав за борт. Набагато легше дати йому веслом по голові – і кранти! 

Пам’ятаєте долю бідного Лівші з розповіді Лєскова, який намагався добитися до царя і розповісти, що «англійці рушниці цеглою не чистять»? Він помер під парканом, але могло бути й гірше – могли й повісити, щоби не бунтував.

Побачене інтерв’ю цього татарського бідолахи підказує, як не треба чинити татарським хлопцям. Адже «воювати» у банді, навіть якщо вона велика та сильна, – ганьба! З такої гоп-компанії потрібно бігти без оглядки і переходити на бік, де в тебе буде вибір дещо інший, ніж описаний в анекдоті. Ви матимете можливість зберегти свою душу і честь чистої!