«Планове переселення»

Читаю на одному із прогресивних національно-демократичних сайтів проект облаштування національної республіки після розвалу РФ. Ось мова заходить про мову (цитую в оригінальній формі): «Росіяни які не бажають вивчати та застосовувати національну мову республіки обмінюватимуться етнічними чувашами/татарами тощо. Кожен у свою республіку так би мовити.

Переселення буде в рівному статусі для обох сторін, це соціальні пільги, робота, нерухомість».

«Планове переселення» – це, як я розумію, евфемізм до слів «етнічна чистка». Трохи фашизмом тхне.

Щоб усвідомити абсурдність будь-якого твердження чи судження, можна змоделювати його на практиці й оцінити результат. Спробуємо цей прийом використати у нашій ситуації!

По-перше, поставимо собі запитання, що означає «що не бажають вивчати та застосовувати національну мову»? А що, якщо вивчає, але не застосовує? Це підлягає переслідуванню та санкціям? А якщо навпаки – застосовує, але неграмотно й незрозуміло, при цьому вивчати не хоче, як тоді? Чи буде він об’єктом карального впливу? Хто і як фіксуватиме випадки «незастосування»? Як буде в реальному житті проводитись обмін на етнічних чувашів/татар? Відповідно до якого закону? Хто такий закон ухвалить в оновлених національних республіках? Яка альтернатива тим, хто відмовиться підкорятися такому закону? В’язниця?

Спробуємо змоделювати віртуальне зображення події.

«Здрастуйте, це ви Нікітіна Марія Кирилівна, 1948 р.н.? Чуваську мову знаєте? Чому? Курси навчання проходили? Чому? Це не причина. Завтра будьте готові до виселення до Вологодської області, з собою брати найнеобхідніше загальною вагою не більше 50 кг!»

Товариші, нас не зрозуміють із таким підходом! Скажу більше, такий підхід – найкоротший шлях до наживання ворогів усередині країни та до втрати друзів за її межами.

Якось автору довелося ознайомитися з турецькою мотивацією сумних подій у Турецькій Вірменії у 1915 р. Нагадую, що все відбувалося під час Першої світової війни. Обґрунтування рішень і вчинків турків виглядали цілком логічно. Скажімо більше – розумно. Вони виправдовували підхід турецької влади до вирішення питання проросійської п’ятої колони міркуваннями національної безпеки, оскільки вірмени часто займали антитурецьку позицію та нерідко виступали шпигунами Російської імперії. Для блага народу імперії Османа їх хотіли видворити за межі Туреччини і конвойували через всю країну. А те, що в кожному турецькому селі, де робили зупинку, чоловіків забивали до смерті, а жінок ґвалтували до смерті, це ексцес, який не залежить від влади! Туреччина від цього досі відмитися не може! І невідомо, чи зможе колись, якщо не покається і не вибачиться.

Знаєте, мені зовсім не хочеться вступати на той самий шлях із цими «плановими переселеннями».

Одна справа бути воїном, обстоюючи свої права, навіть якщо тобі доводиться при цьому вбивати ворогів, і зовсім інша справа стати катом, страчуючи винних за мовною чи етнічною ознакою.

Методи мають бути іншими. Не хоче вчити мову корінного народу – ну й дідько з ним, хай не вчить. Але всі закони, прийняті цим корінним народом, має виконувати неухильно! Усі звернення до офіційних інстанцій – лише татарською/башкирською/чуваською/калмицькою. Навчання – державною мовою. Вся наочна інформація так само! Хочуть йти проти волі народу – нехай відчують на собі весь тягар такого рішення, хай відчують себе іноземцями у чужій країні. Це я пишу про простих обивателів, які відкидають національну мову республіки зі спонукань побутового шовінізму, прищепленого російським ТБ. Зі свідомими ворогами, котрі заплямували себе саботажем чи підривною діяльністю, розмова має бути іншою. Як кажуть, «з усією суворістю…»

Взагалі-то про «планові переселення» необхідно обговорювати, питання серйозне, але зараз не першорядне. Спочатку потрібно щось робити для отримання можливості будувати свою національну державу. Якось боротися для наближення тієї години, коли влада в республіці стане націоцентричною. На жаль, із конкретними справами у нас поки що не дуже добре виходить. У деяких республіках корінні жителі не хочуть вивчати мову своєї нації з елементарних лінощів. Чи боротимуться вони за пріоритет національної культури та мови після здобуття незалежності? Якщо відповідь негативна, то… Адже вони, виходить, формально підпадають під проект «Планового переселення». Як то кажуть «питання, звичайно, цікаве»…