Переробити «общагу» на пентхаус?! Ч.1

Чи можна побудувати успішний в економічному плані Радянський Союз або економічно життєздатну Російську Федерацію? Ну, суто теоретично?

Та знаю я, знаю, панове критики. Знаю, що Росія тюрма народів і, крім прокльонів, жодних інших почуттів і думок у вас не викликає. І в мене так само. Але цікаво поставити питання про ймовірність побудови у величезній багатонаціональній державі успішного концепту з плановою економікою (як у СРСР) чи жорстким адмініструванням народно-господарських і фінансових аспектів життя (як у РФ)? Які можливості функціонування економічної моделі, здатної жити за рахунок додаткової вартості, котра отримується від реалізації власної продукції? Чи можлива така модель за умов, висловлюючись фігурально, тюрми народів?

Давайте спробуємо абстрагуватися від болю та принижень, пережитих колоніальними та напівколоніальними народами РФ, і припустити, що всі всім задоволені і хочуть жити разом, аби будувати заможне та впорядковане життя європейського чи там японського зразка: пенсії, медицина, освіта, соцзахист на вищому рівні, всі платять податки і грошей на все вистачає, всі всім кажуть «данке шон», «бітте шон» і переходять дорогу виключно на зелене світло.

Я довго намагався уявити таку державу, але не вийшло. СРСР тут узагалі відразу ж відпав. Тому що планова економіка пам’ятається ще добре, а враження від неї дуже погані. Повсюдний дефіцит, товарний голод, низька якість товарів, пофігізм кадрів на всіх рівнях, що сягає відвертого саботажу… Ні, не хочу. Ба більше, бачу, що без матеріальної зацікавленості ніякі плани економіку не врятують. Може, тому, що ці плани створюються тими ж пофігістами, життєвим реаліям не відповідають, по ходу справи їх по десять разів уточнюють і підправляють, а в результаті – хаос і розвал у всіх напрямках. Одним словом, безгосподарність.

А другий варіант, із жорстким адмініструванням в економіці? Бачу, і тут не зростається. Адже втручання адміністратора зі сторони порушує роботу економічних законів, а вони як закон природи – єдині і незаперечні. Жорсткий адміністратор – зайва ланка у виробничих процесах. До того ж корупцію породжує.

В історії Росії з часів середньовіччя адміністративна політика була однотипною. Управління здійснювалося або відправкою воєводи до географічного пункту «на годування», або встановлювався жорсткий багатоступінчастий і неповороткий адмінресурс. Простору для творчості у розвитку держуправління не було ніколи. Результат, відповідно, був аналогічним – дуже посереднім.

По суті, ні в Єльцина, ні в Путіна й не було іншого шляху в економіці, крім знову будувати оновлений концтабір, щоб не втратити кермо влади. З виробництвом товарів із високим ступенем переробки та рівнем додаткової вартості, як завжди, не вийшло. Ну, може, дали більше простору олігархам, послабили їм віжки. Трохи додали корму в мисці роботяги. Трохи олюднили пропускний режим. Але все одно довелося залишити гебешних контролерів на вежах. Знали: інакше все розвалиться.

Тому ми з вами, шановні читачі, і приходимо до висновку про нежиттєздатність як планової, так і олігархічної моделі економіки Росії.

Напрошується питання: а може, крім моделі економіки, треба міняти і саму Росію?

Але про це ми поговоримо згодом, у другій частині статті.