Переробити «общагу» на пентхаус?! Ч. 2.

Початок можна прочитати тут.

Одна з бід Росії – її величезні розміри. Занадто велика, незграбна і погано керована. Занадто багата – весь розрахунок не на плоди праці, здобуті розумом, волею і потом, а на просто видобуті з дірки в землі майже дармові ресурси. Причому дірку викопали, використовуючи західні технології та машини. Занадто багатонаціональна, що за умов командно-репресивної форми господарювання теж стає негативом. Адже за фактом політики, що проводиться сьогодні, Росія монокультурна і мононаціональна країна. Національні прояви, що виходять за межі дозволеної норми, жорстоко припиняються. І це не глобалізація, як у всьому світі, а уніфікація, культурний геноцид.

Безумовно, допотопна машина, але добре налагоджена і так-сяк працююча, краща за її відсутність. Але ж не можна продовжувати експлуатувати цю машину першого покоління при її явному моральному та матеріальному відставанні, коли весь світ перейшов уже до механізмів четвертого покоління. Очевидно, що імперська модель економічного розвитку зжила себе, не передбачає можливості апгрейду і гостро потребує утилізації.

З огляду на заклик закликати зберегти Росію єдиною для економіки контрпродуктивні. Велич корисна радше для шовінізму – цементу імперської архітектури. Та ще й для «захисту від зовнішніх ворогів» (насправді для агресії стосовно сусідів). Усі інші прояви гігантоманії Росії на шкоду.

Знову ж зазначу: розміри країни стають на заваді в умовах командно-репресивної форми господарювання зі значним акцентом на мілітаризм. Порівняння зі США, Бразилією, Індією тут будуть некоректними – там діють природні закони економіки: вільний ринок, конкуренція, антимонопольні закони. Аналіз економічного феномену Китаю дає підстави сказати, що тут головна складова успіху – не керівна роль компартії, а експлуатація виняткового працьовитості китайського робітника та багатотисячолітня традиція життя в умовах східної деспотії (як форми держави). Ця форма передбачала обов’язкову участь усіх мешканців Піднебесної у загальнонародних мега-проектах на кшталт іригації, будівництва доріг, зведення монументальних архітектурних споруд тощо. Тисячоліттями китаєць працював під керівництвом свого деспота на благо держави, інтереси самого китайця відсувалися на останнє місце. Нині ж у Китаї ніякий не комуністичний устрій, а китайський державний капіталізм, який дуже схожий на ту саму східну деспотію. До того ж проводити паралелі між працелюбністю та працездатністю китайця та росіянина немає сенсу.

Спотворену імперсько-шовіністичною ідеологією економічну машину Росії також роз’їдають погане адміністрування, величезні відстань, погана логістика, страх делегування влади на місця. Все разом призводить до поганих доріг, негазифікованих сіл, нерозвиненості інфраструктури, а далі до розриву в рівні економічного та культурного життя між обласними / крайовими центрами та невеликими містами / селами. Так і з’являються горезвісні «національні околиці».

Для нормального економічного функціонування (відповідно до економічних законів, а не всупереч їм) Росія повинна бути поділена на самодостатні адміністративно-господарські одиниці. Розділ чи, навпаки, об’єднання може бути проведено за національно-географічною ознакою, а може й за ознакою господарсько-економічної та культурно-адміністративної доцільності.

Повторю, що пріоритетом тут має стати прагнення економічної самодостатності. Ні рожеві, ні блакитні мрії про демократичну національну державу не коштуватимуть ламаного гроша, якщо народ не отримає можливості нормально трудитися та заробляти у себе на батьківщині. Автору бачиться тут позитивна роль федеративного об’єднання народів Ідель-Уралу – легше буде виживати, домовившись підтримувати одне одного. Суверенні національні держави належать до міждержавного об’єднання, домовляючись вирішувати економічні проблеми загальним консенсусом. Керівні органи утворюються на основі ротації. Мова повинна йти про банки, фінанси, інвестиції, торгівлю, культурний обмін. Жителі республік Ідель-Уралу мають відчути економічні реформи на власному добробуті. Він щонайменше не повинен упасти у скрутний період змін.