Партитура війни

Ізраїль, Сектор Газа: прикордонні ізраїльські міста атаковані бойовиками ХАМАСу та палестинськими інсургентами. Тель-Авів закликає резервістів, громить сектор Газа й обіцяє знищити ХАМАС.

Зрозуміло, що це інспіровано Путіним. Це його улюблений випробуваний прийом — влаштувати війну, а потім пропонувати свої послуги з урегулювання на умовах Москви. Наразі цей російський шулерський фінт повторюється в Ізраїлі. Там якраз зібралися по змозі допомагати Україні своїми системами ППО і косо поглядали на іранські заводи з виробництва «шахедів». Могли завдати випереджувального удару. Але Путін випередив. Думаю, це саме він умовив іранців першими вдарити по Ізраїлю руками ХАМАСу та палестинців. 

Усюди, де є інтереси Росії, вона влаштовує війну. 

Більше у неї нічого привабливого, щоб зацікавити чи перетягнути на свій бік, немає. Лише війна, терор, вбивства, насильство.

Після перемоги ХАМАСу на виборах у секторі Газа мирне вирішення питання ще більше віддалилося, бо «ми говоримо ХАМАС, маємо на увазі Іран» — ця організація серед основних своїх фінансових та ідейних спонсорів насамперед називає Іран. І, зрозуміло, серед головних заводіяк нинішньої арабо-ізраїльської війни ми бачимо ХАМАСівців. Їхні інтереси сьогодні дуже помітно збігаються з генеральною лінією Ірану, а крім того, вдало та зручно вкладаються у матрицю інтересів путінської Росії. Палестинці з ХАМАСом на чолі зможуть болючіше, ніж у попередні рази, вкусити ізраїльтян. Іранці, не озираючись на світове співтовариство, будуть готові всерйоз захищати військові заводи на своїй території, чого раніше повноцінно робити їм не давали, й ізраїльська авіація щоразу завдавала превентивних ударів по технологічних центрах перського військовопрому.

Повторюся: російський посил у новій арабо-ізраїльській війні не помітити важко. А головний «вигідоодержувач» у цій війні — російський президент Володимир Путін — прагне опинитись у знайомій і добре освоєній ним стихії — військових провокаціях, політичних інтригах, розміні крові народів на глобалістські преференції — у цій одвічній стратегії Російської імперії. О, який простір для маніпуляцій відкривається з розпалюванням арабо-ізраїльської війни… Для Кремля це нова зброя, яка посилює її шанси на перемогу у війні та ставки у геополітичній грі на карті світу.

Пропагандистських ІПСО-кейсів у Москви, вочевидь, підготовлено чимало. Наприклад, для мусульман Росії та світу: Захід — одвічний ворог усіх мусульман, а Росія — їхній природний захисник і союзник, виразник їхніх інтересів — збирайтеся всі під прапором Росії, не вірте підлому Заходу! Росія — флагман боротьби за національне самовизначення поневолених народів.

Можна згадати про нафту, ціна на яку поповзла догори, що теж на руку росіянам. І саудівський принц уже заявляє, що Саудівська Аравія підтримує визвольну боротьбу палестинців. Усі намічені позитивні зміни, на кшталт союзу Саудитів та Ізраїлю, теж летять у тартарари…

Тепер «вигодонабувач» зможе тиснути на Ізраїль, домагаючись від нього на міжнародній арені підтримки у питанні українсько-російської війни, залякувати ізраїльського прем’єра Нетаньягу передачею іранцям російських технологій виробництва балістичних ракет. А Ірану обіцятиме ці технології вкупі з допомогою в питанні скасування міжнародних санкцій. В ООН і на інших міжнародних майданчиках Путін буде вже не парією, а бажаним і авторитетним «миротворцем», хай хоча б і з міцно приклеєною і визнаною в усьому світі приставкою «квазі». А якщо В.В. Х..лу вдасться впливати на Нетаньягу так ефективно, що той піде на контакт із найавторитетнішою світовою ізраїльською діаспорою (можна назвати так, а можна «єврейська світова громада») і попросить для надання допомоги воюючому народу Ізраїлю трохи натиснути на політиків у тих же США, Франції тощо, то до таких голосів не дослухатися буде важко.

І ви думаєте, така вигідна для Кремля ситуація з початком арабо-ізраїльської війни, що розгорілася (ну, прямо вдало підвернувся рояль у кущах!) склалася «випадково», сама собою? Впевнений, що ні! Як тут не згадати латинську юридичну формулу «Cui prodest»? Вона означає: шукай, кому вигідно, «винні — серед зацікавлених».

Цинічна Москва під’юджуватиме арабів-мусульман на участь у боях, на розпалювання жорстокості, на заведенні війни в такий штопор, з якого жодна з воюючих сторін уже не зможе вийти. Сама ж запустить на весь світ пропагандистську риторику про гуманізм, пошук шляхів до примирення, створення спеціальних органів для цієї мети тощо. Може навіть своїх «миротворців» запропонувати. Але й без миротворців позиція «примирювача» дуже зручна, адже «примиряти» можна десятиліттями, посилюючи свій контроль над територіями та ситуацією. Тому я закликаю всіх земляків і єдиновірців зрозуміти, що жодної національно-визвольної ноти у цій страшній військовій какофонії ви не почуєте, і не намагайтеся. Це зовсім інша музика й оркестранти, а диригент так само далекий від бажання досягнути гармонії, як Південний полюс від Північного.