Ось такі «штати» збиралася зробити із нас Москва

Вона називає цей процес «укрупнення». Ці регіони вигадані виключно за економічною ознакою, а саме за раднаргоспами. Їхня мета — щоб сировина і продукція найефективніше потрапляла з цих колоній до центру імперії, а керувати ними можна було б, не зважаючи ні на які корінні народи, оскільки їхнє існування не тільки б не визнавалося (як зараз практично не визнається), а й у принципі було б заборонено.

Не називаєш себе «радянським», а якось інакше – в’язниця за тобою плаче. Говориш іншою мовою, а не російською — ти ворог народу й нацист. План такого перетворення почав розроблятися ще 1957 року. Він міг бути розроблений і раніше, ще за Леніна, однак на той час національні еліти сотень народів ще мали значну силу і вплив, тому Москва вирішила відкласти на деякий час свій підступний план — поки основну масу інтелігенції цих народів не знищить або не виховає під себе.

У 1957 році вирішили, що час настав, і почали складання плану. Хрущов збирався втілити їх у життя. Проте зміна влади у Кремлі на Брежнєва і розвінчання культу особи Хрущова знову відклало план у довгу шухляду. Знову його дістав уже Андропов, але волею випадку прожив він недовго, і це добре. Інакше не було б ні в кого жодних республік. Навіть тих основних 15 республік не було б, не кажучи вже про записані до складу РРФСР.

Цей план нікуди не подівся. Москва досі хоче його втілити та продовжує наступ на суверенітет кожного народу. Навіть якщо це паперовий суверенітет — Москву не влаштовує й таке. Їй потрібно, щоб жодних народів не було, крім штучного утворення: росіяни → радянські → євразійці. Причому якщо «радянські» у московській парадигмі дорівнюють «росіяни», то й «євразійці» так само сприйматимуться Москвою, як ті ж «росіяни».