Ми «відіжмемо» військові фабрики в Росії!

Людей із таким аргументом часто можна виявити серед мешканців республік Ідель-Уралу, де існує досить багато військових заводів і складів, і Москва хоче побудувати ще більше. Вони сподіваються, що після революції та деколонізації Росії все це «добро» перейде до незалежних республік.

Рух «Вільний Ідель-Урал» спочатку виступав і продовжує виступати проти військових фабрик, випробовувальних полігонів і складів на території республік Поволжя.

Шанс відібрати їх у московських окупантів під час революції досить невеликий, адже в цьому випадку вони спробують вивезти, пошкодити чи знищити більшість машин, креслень і складів. Імовірність того, що вони досягнуть успіху, становить 90%. Тож чи варто нам ризикувати заради 10% можливостей?

Їхні військові заводи та склади погано захищені від різних нападів і диверсій, оскільки вони побудовані з лайна та палиць — бюджет активно «пилявся» на кожному такому об’єкті. Як результат це призводить до великих вибухів, як у Торопці (Хабаровський край), в Урмані (Башкортостан), Воронежі тощо. Через ці вибухи люди та тварини помирають, природне середовище забруднюється, будинки знищуються, цілі села зникають. Не тільки через диверсії, а й через погану роботу людей на цих установах, через погану якість обладнання тощо. Наприклад, під час випробувань на «Уралвагонзаводі» танковий снаряд влучив по дачі біля Нижнього Тагіла.

Полігони, своєю чергою, часто є звичайним полем, без будь-яких заходів перестороги від того, що хтось випадково туди забреде, або запобігання тому, аби те, що там випробовують або на чому тренуються, могло би «вийти» за межі такого полігону. Наприклад, у Свердловській області танковий снаряд із полігону залетів у приватний будинок. У Силәбе снаряд розкопали просто посередині вулиці, і ніхто не знає, як він там опинився. У Кубінці-10 снаряд упав поруч із магазином, а в Стругах Червоних під Псковом приліт стався по самому центру селища. Варто згадати і ядерні полігони, радіація з яких поширюється абсолютно неконтрольовано.

Ба більше, на військові заводи вербують для роботи школярів і студентів — дорослі не дуже поспішають працювати за копійки на об’єкті, який і сам собою небезпечний, та ще й є військовою ціллю. Це все надзвичайно небезпечно і неконтрольовано, так що точно не потрібно на території Поволжя — поблизу Москви нема жодного великого військового складу чи заводу й московських дітей не везуть працювати на таких підприємствах. Не без причин.