Ми для них все одно потенційні екстремісти

Повертаючись до теми будівництва мечетей у РФ, хочеться ще раз згадати цифри, що характеризують цей процес. У Москві майже 1200 церков/храмів і всього 4 мечеті. Суперечність очевидна. Поглянувши на Татарстан, бачимо, здавалося б, що мечетей тут більше. Але все одно їх не вистачає до бажаної кількості. Бажаної означає такої, що задовольнила би релігійні сподівання татар-мусульман у всіх містах і селах Республіки. Мало хто опиратиметься появі мечеті у своєму населеному пункті. Татари, які навіть не відвідують храм, не будуть протестувати проти облаштування будівлі для відправлення ісламських релігійних ритуалів. Усі в Татарстані знають, що мечеть не загрожує нікому. Вона нікого не закликає до протиправних справ чи порушень світських законів. Щоправда, така думка утвердилась у татар. У місцевих росіян є побоювання, що мечеті можуть підбурювати мусульман до поганих вчинків. На жаль, доводити протилежне росіянам, які у РТ, важко. Або не вірять, або не доходить. Очевидно, тому вони й вважають за краще діяти «на випередження», заздалегідь записавши мусульман в екстремісти, терористи, фанатики.

Основних способів протидії зростанню ісламських настроїв у країні російська влада має два. Перший — розставити на всі керівні пости в російському ісламі (від ДУМ РФ до мулли в молитовному будинку невеликого села) своїх надійних людей, тобто готових доносити на єдиновірців, повідомляти про настрої в громаді, проводити завуальовану проросійську та провладну пропаганду, вселяти гнучкошийство перед світською владою тощо. Другий спосіб — контролювати зростання кількості мусульманських громад і мечетей, гальмувати його, змушуючи ісламських духовних лідерів бути на короткому повідку в адміністративних функціонерів. Адже без дозволу згори релігійну активність не розгорнеш, мечеть не збудуєш, правовірних довкола себе не згрупуєш, інакше відразу пришиють «релігійний екстремізм» і підведуть під статтю.

Одним із наслідків роботи влади на цих двох напрямках антиісламської діяльності Імперії є саботаж із санкціонуванням будівництва мечетей. І не дивуйтеся, що, роками жертвуючи гроші на будівництво храму чи молитовного будинку, ви все одно його ніколи не отримаєте. А ці гроші, зрештою, у вас заберуть представники адмінорганів під якимось надуманим приводом. Можуть навіть розпочате будівництво припинити й оголосити таким, що підлягає знесенню через порушення будівельних норм. Ось так!

Боротися з цим потрібно, питаючи імама про хід збору грошей на будівництво, про стадії оформлення дозвільних документів, про конкретні плани дій, спонукаючи його таким чином піднімати питання перед місцевою владою, а якщо відгуку в імама/мулли не знайдете, слід виносити такі питання на обговорення широкому загалу. Адже свобода віросповідання в РФ — гарантоване Конституцією право, і, виявляючи релігійну активність, ніяких законів ви не порушуєте.