Масове вилучення внутрішніх органів у полонених та заручників: в Україні може повторитися сценарій Чечні

Цей матеріал-дослідження було складено Умаром Ханбієвим у 2003 році, тоді ще міністром охорони здоров’я ЧРІ, спеціально для публікації на сайті Кавказ-Центр.

Матеріал важливий на тлі агресії Росії проти України та надходження повідомлення про звірства росіян щодо мирних українців.

Чечня пережила жахливий терор і досі перебуває під сильним пресом терору та насильства. У Чечні дислоковано за різними оцінками від 100 до 150 тисяч російських військ.

Незважаючи на тяжке становище російських агресорів в Україні та провал їхнього плану бліцкригу, Москва не наважується перекинути свої війська з Чечні в Україну, побоюючись несподіванок від чеченського народу.

Лише кілька батальйонів окупантів було відправлено з Чечні на війну проти українців. Замість російських Москва задіяла маріонеткові формування – кадировців, тоді як свої регулярні війська в Чечні російське командування вважає за краще зберегти.

Вже цим одним фактом Чечня надає Україні серйозну підтримку, відтягуючи на себе не менше 50% від чисельності російського угруповання, яке сьогодні воює в Україні.

Цей матеріал має звернути увагу влади України та спецслужб на загрозу масового вилучення російськими окупантами органів у українських полонених та заручників, як це відбувалося у Чечні. Можливо, це вже відбувається з українцями, які потрапили в полон окупантів, багато з яких вивезено до Росії і про їх долю немає перевірених даних.

***

Вилучення внутрішніх органів у заручників у Чечні

З перших же «знахідок» у Чечні тіл молодих людей із вилученими органами, які були затримані на блокпостах і під час так званих «зачисток», і з появою чуток про кривавий бізнес російського командування — торгівлю органами заручників для трансплантації, — я уважно стежу за кожним випадком такого характеру.

Зізнатися спочатку, як лікар, який має уявлення про технологію забезпечення та здійснення процесу трансплантації, я ставився до таких повідомлень з великою недовірою.

Не від того, звичайно, що я сумнівався в етичній адекватності подібного варварства морально-моральним якостям російського керівництва. Я вважав з огляду на технічні складності процесу забору та трансплантації органів, що в умовах Чечні це неможливо.

Але незаперечні факти – тіла з вилученими органами, — вказували на те, що молоді люди, захоплені в заручники російськими окупантами, без жодних сумнівів, ще за життя піддаються до медичного вилучення органів, можливо, для продажу та трансплантації. І я все частіше став задаватися питаннями.

«Шлях» органу від донора до реципієнта досить складний і трудомісткий процес, що включає ретельне обстеження донора з проведенням тестів на сумісність тканин, забір органу, консервацію, транспортування і трансплантацію.

Тому, для здійснення процесу забору та транспортування органів, необхідні, як мінімум, медичний заклад зі стаціонаром, медперсоналом та лабораторією, не кажучи вже про інші допоміжні служби.

Приховати таку установу у підвалах зруйнованих будинків Джохара, де вночі господарюють чеченські бійці, неймовірно важко. У такому разі, де ця установа і яким чином вдається зберегти в таємниці її діяльність?

До того ж відомо, що російські угруповання, що орудують у Чечні, влаштовують криваві розбирання між собою навіть через менш прибутковий «бізнес». Коли, наприклад, у суперечці за контроль над нафтовими ямами або при розподілі домашнього скарбу, награбованого в будинках мирних жителів, влаштовують криваві бійні, перебиваючи один одного сотнями.

Завдяки їхній жадібності, нам стають відомі секретні заохочувальні накази російського командування, які узаконюють злочини проти мирного населення.

Якщо реальність існування цього кривавого «бізнесу» не міф, то як зберігається секретність навколо нього? Чому установи, що працюють у надзвичайно секретних умовах, залишають сліди своєї діяльності у вигляді підкинутих біля населених пунктів і доріг трупів із вилученими органами?

Може, хтось із росіян хоче таким чином повідомити чеченцям про страшний злочин, надаючи факти? Адже, як не дивно, трапляються серед цього зроду особи, які ще не до кінця втратили людську подобу.

Якщо це не вилучення органів для трансплантації, то навіщо так ретельно вирізаються органи, переважно — нирки, печінка, селезінка, підшлункова залоза, серце та легені? Навряд чи це можна пояснити лише діями хворих російських «військових» із садистськими нахилами, хоча, як відомо, і таких чимало у лавах російських банд у Чечні.

Чи не є все це — відверто демонстровані факти садизму у вигляді смертельних ін’єкцій отрутами, спотворених і «потрошених» трупів, відсікання голів від тіл, підриви живих людей і трупів — маневром, що відволікає, від більш мерзенного злочину?

І взагалі, яка потреба в тому, щоб ці установи працювали в Чечні, коли масові захоплення та вивіз чеченців за межі Чечні, які потім зникають безслідно – звичайна, щоденна практика окупантів? Чи не випливає з цього, що сліди вилучення, продажу та трансплантації органів заручників-чеченців необхідно шукати не тільки в Чечні, а й у клініках Росії, контрольованих спецслужбами?

У пошуках відповідей на ці запитання мені доводилося звертатися до багатьох колег, як у Чечні, так і в Росії, а також до колабораціоністів, враховуючи, що вони не мають причин приховувати цю інформацію.

Що я помітив під час розмов з колегами? Це страшний страх бути почутим кимось «стороннім». Відверті прохання не вказувати їхні прізвища та імена. Сильно змінилися люди у Чечні та у Росії. Страх сталінських часів повернувся до них. Але люди, як і в ті недалекі часи, намагаються залишатися людьми, долаючи свій страх, хто як може.

Навіть працівники так званого «міністерства охорони здоров’я» маріонеткової адміністрації Чечні не приховують реальність вилучення органів у заручників для трансплантації. Те, що мене здивувало і задовольнило, так це те, що ними зібрано чимало доказів, що свідчать про обґрунтованість таких звинувачень, хоч і не вистачає сміливості для їхнього розголосу. На це є причини.

Виявляється, що чеченські лікарі отримали незаперечні докази вилучення органів у заручників ще на початку 2000 року, коли оглянули викинуті біля доріг окупантами відносно цілі трупи зі слідами хірургічного втручання, тобто з розтинами з метою вилучення внутрішніх органів.

Лікарі, які оглянули трупи, стверджують, що рани на трупах — не результат патологоанатомічного розтину трупів, як безвідповідально поспішили заявити російські окупанти, а є хірургічним розтином порожнин у живої людини.

Наведу витримки із висновку одного з актів огляду трупа, де лікарі свідчать:

«…По ділянках опіків на тканинах рани, характерних опіках від електроножа, яким користується хірург на операціях, для зупинки кровотечі з судин у рані, видно, що рана на трупі в області живота є результатом хірургічної операції лапаротомії, проведеної ще за життя, можливо, безпосередньо перед смертю. … Крім того, на парієтальній очеревині, в областях лапаротомної рани та проекції печінки, є характерні для операції на живих тканинах — ділянки крововиливів (гематоми)…

Відрізок нижньої порожнистої вени, в проекції ворітної вени печінки, резектуванний, дистальний і проксимальний кінці нижньої порожнистої вени, на місці резектуватої ділянки, зашиті зшиваючим апаратом, … тоді як інші органи черевної порожнини і грудної клітки, вирізані грубо і, можливо, після умертвіння донора, видалені загальним блоком.

Судини ніде більше не перев’язані. …В області ключиці, праворуч є точкова рана з крововиливом під шкіру (гематома), що вказує на катетеризацію підключичної вени для анестезіологічної допомоги при хірургічному втручанні…»

Це дозволило лікарям зробити висновок: «…На трупі є сліди прижиттєвого видалення печінки лікарями-хірургами, можливо трансплантації». (Зверніть увагу, це запис лікаря, що поверхово оглянув труп, а при судово-медичній експертизі, знайшли б масу інших доказів прижиттєвого видалення печінки, і підтвердити на ексгумації трупа достовірність даного та інших висновків лікарів не складе труднощів).

Лікарі повідомили родичів загиблих і так зване «міністерство охорони здоров’я» про результати огляду. «Міністр охорони здоров’я» маріонеткової адміністрації побоявся порушити питання щодо цих фактів, вважають лікарі. Чому замовчують ці факти, звичайно, зрозуміло, і важко в цьому будь-кого звинуватити. Є реальна небезпека безслідного зникнення свідків. Але, незважаючи на це, вважають лікарі, замовчування цих фактів рівнозначне співучасті в цьому тяжкому злочині проти свого народу.

«Масове спотворення трупів людей, убитих після захоплення на блокпостах та «зачистках», не можна пояснити лише діями солдатів-одинаків із садистськими нахилами. Садизм має замовний, настановний характер», — вважають чеченські лікарі.

Цілі можуть бути різні, але основна мета, на їхню думку, це залякати народ, хоч і не виключають, що таким чином хочуть приховати сліди злочинного бізнесу – торгівлю людськими органами.

Думаю, тут доречно навести думку лікаря, який мав контакти з лікарями військових частин російської армії:

«Програма психотерапевта, який працює у військових частинах, складається здебільшого з методів психологічного навіювання солдату садистських нахилів, — каже він. — Психотерапевт щодня, наполегливо вселяє солдату, як добре вбивати чеченців, демонструючи фотографії спотворених трупів словами: «Дивись, якби не ти, російський солдат, який знищує цих нелюдів, лежати б нам на їхньому місці!

Не думай, що ти вбиваєш людину, ти вбиваєш свого ворога! Їхні діти, жінки, старі – твої вороги, вороги твоїх дітей, твоєї країни! Навіть їх малолітнє звірятко мріє всадити ніж у твою спину. Вбивай їх і радій тому, що твоїх ворогів стало менше!

Потім демонструють картинки анатомічної будови людини, ніби пропонуючи перевірити на трупах у цих «нелюдей» «правильне розташування органів». Ось таким чином, цілеспрямовано та методично прищеплюють солдатові нахили садиста-вбивці».

На його думку, робота психотерапевтів і спрямована на те, щоб приховати сліди медичного вилучення органів:

«По-перше, російський садист-вбивця, підготовлений психотерапевтом, навряд чи зацікавиться, побачивши розпорошений труп, тим, для чого його розполосували;

По-друге, і населення збивають з пантелику масовим спотворенням трупів, яке сприймає це, як результат садизму російських банд».

«Лише на 5-10% трупів можна виявити сліди медичного вилучення органів, хоча масштаби торгівлі органами, вилученими у чеченських заручників, величезні, — вважає один із співробітників міністерства охорони здоров’я. «Таємниця», якою оповитий цей злочинний бізнес, зовсім не є таємницею.

Тільки, поки країною керуватиме ФСБ, ніхто не посміє серйозно розслідувати кричущі факти цього страшного злочину проти людства. Патологоанатоми та судово-медичні експерти під контролем ФСБ і не один акт не видадуть без її цензури та коригування.

Вірогідність таких висновків викликає глибокі сумніви. Тому нам доводиться обмежуватися зовнішнім оглядом трупа, що не завжди достатньо для доказу медичного вилучення органів».

«Бездоказові» звинувачення чеченцями російського військового командування в торгівлі людськими органами в Чечні вигідно ФСБ, — каже головний лікар однієї з лікарень Чечні, — бо не розслідувані факти — не більше ніж чутки. Тому, не виключено, що ФСБ періодично і підкидаються факти – трупи з вилученими органами упереміш із жертвами садистів та «потрошителів» трупів у контрольовану нею зону беззаконня, де результат розслідування будь-якого злочину контрольований та передбачуваний.

Все це робиться для того, щоб світ звик до «необґрунтованих та несерйозних» звинувачень чеченської сторони російської армії у торгівлі людськими органами у заручників. Якщо держава визнає своїх солдатів хворими садистами, і активно допомагає зміцнитися цій думці, то за цим можуть приховувати мерзенніше і страшніше».

«Вилучення органів у заручників проводиться не в Чечні і навіть не в найближчих до нас республіках і краях, інакше це швидко розкрилося б, — вважає один відомий колабораціоніст. — Заручників вивозять до Москви та Московської області, тобто туди, де найменше шукатимуть і більше контролю над об’єктами, де їх утримують.

Те, що немає живих свідків, свідчить, що від початку до кінця цю операцію проводить ФСБ, це їхній почерк – не залишати свідків. Чомусь трупи донорів-заручників після вилучень органів у якійсь кількості привозять назад і викидають біля населених пунктів і доріг, для чого не зрозумію.

Може, щоб кількість безвісти зниклих заручників не дуже була високою. Думаю, що Путін все-таки думає про наслідки, здогадується, що рано чи пізно йому доведеться відповісти. За заручника, який зник безвісти, важче відповідати, коли є свідчення про його затримання держструктурами, за нього доведеться відповісти державі, тобто Путіну.

Я дуже сподіваюся, що найближчим часом зможу дізнатися більше про цей страшний злочин. Так, у мене свій погляд на політичний устрій республіки, але на відміну від Кадирова та його оточення, я не ворог своєму народові».

На думку колег із Росії, «послугами» заручників-донорів із Чечні користуються понад 60 клінік та інститутів Росії та зарубіжжя. Тільки у Москві їх 16! У цих списках також клініки Казахстану, України та Білорусії. Сенсаційною була згадка Клініки Університету ім. Альберта Людвіга (Німеччина), це говорить багато про що.

Донорів вивозять живими за кордон, на їхню думку, у Москві та Санкт-Петербурзі проводиться забір замовленого органу та транспортування в будь-яку точку земної кулі. Це займає кілька годин, що дозволяє доставити замовнику придатний для трансплантації орган. А замовники й не здогадуються, що доставляють органи заручників із Чечні.

Найчастіше у цій справі згадуються:

Російська військово-медична академія Міністерства оборони РФ (м. Санкт-Петербург),

Головний військовий шпиталь ім. М. М. Бурденко Міністерства оборони РФ,

Науково-дослідний інститут трансплантології та штучних органів МОЗ РФ,

Російський науковий центр хірургії РАМН,

Центральний науковий рентгено-радіологічний інститут МОЗ Росії (м. Санкт-Петербург),

НДІ швидкої допомоги ім. Н. В. Скліфосовського.

Один із російських колег порадив мені звернути увагу на один цікавий факт.

Як тільки в Чечні заговорили про трупи з вилученими органами, виявляється, Путін і Дума спохватилися, дістали з архіву «закон про трансплантацію органів», щоб додати дві пропозиції.

Одна з них звучить так: «при цьому (при трансплантації — авт.) інтереси людини повинні превалювати над інтересами суспільства чи науки».

Нічого не скажеш, правильні слова. На думку мого колеги, тут був намір. Не заради цих двох пропозицій цілих два місяці мусували ЗМІ про «гуманні та важливі» доповнення до закону.

Це була пропаганда проти виявлених чеченцями фактів страшного злочину російської влади. Пропаганда була розрахована на демократичний захід, який, почувши ці «правильні слова», мало не розплакався від розчулення гуманністю Путіна, і тут же оглух до скарг чеченців.

Не думаю, що на заході не розуміють, що закони в Росії пишуться не лише для того, щоб їх не виконувати, а й для того, щоб приховати злочин.

Російські лікарі відзначають прогрес у центрах трансплантології, хоча, загалом, медицина продовжує бідувати, як і бідувала досі. Показник кількості операцій із трансплантації органів збільшився втричі порівняно з 1999 роком.

У деяких центрах знижено ціни на трансплантацію органів до 50%. Пояснити сплеск такого благополуччя російської трансплантології в умовах загальної злиднів моїм колегам важко, хоча зазначають, що злочинна торгівля людськими органами для трансплантації набуває в Росії загрозливих масштабів.

В активізації роботи у російських центрах трансплантації органів чеченські лікарі не бачать жодних чудес. На думку, понад 30 тис. молодих чеченців, які безслідно зникли після захоплення в заручники російськими військами, насправді вивезені до Росії.

Їх утримують у спеціальних, секретних установах контрольованих ФСБ, використовуючи у клініках Росії як донорів для вилучення, продажу та трансплантації органів.

Я мав розмову з одним із російських лікарів, який займається трансплантологією. На моє запитання, чи відчуваються зміни у російській трансплантології з початком війни у ​​Чечні, він відповів: «Так, звичайно. Якщо раніше місяцями доводилося чекати на донорський орган, то в останні два-три роки немає жодних проблем з його доставкою.

Проблеми лише у платоспроможності реципієнта. Я анітрохи не здивуюся, якщо президент видасть указ про безплатну трансплантацію органів усім, хто її потребує. Від цього спецмафія не програє, відмиватиме наші бюджетні гроші, адже основні клієнти для «постачальників людських органів» не бідні російські інститути, а платоспроможні закордонні».

На моє прохання дізнатися: «Чи рахуються в донорах громадяни Чечні?» — він відповів відмовою: «Вибачте, це я не можу. Це пов’язано з тим, що замість даних більшості донорів у супровідних документах органу ставиться код, що відповідає статті 14 закону: «забороняє розголошення відомостей про донора». Горезвісна «диктатура закону» клином зійшлася на цій статті.

Навіть наші жалісливі пацієнти, які з людських почуттів хотіли знати, кому вони зобов’язані за рятівний орган, не змогли цього досягти. Буває, що інші й здогадуються, хто вони — під кодом. Думаю, і ви здогадалися.

Трансплантологія — одна з найприбутковіших галузей у медицині. Один донор коштує щонайменше 200 тис. доларів і більше. А безправний і безфамільний живий донор може принести величезний прибуток.

Там, де великі гроші, там є все – і кров, і смерть, і кримінал у законі. Ми всі розуміємо, що мимоволі стаємо співучасниками злочину своєї мафіозної держави, сподіваюся, що це ненадовго».

Я згадав натовпи збожеволілих від горя жінок у Чечні з фотографіями безслідно зниклих близьких їм людей, які з надією зустрчають чиновників із Європи, слізно просячи допомогти знайти їм сина, брата, чоловіка, і подумки звернувся до них:

«Ніхто не почує наші благання, навіть ті, хто залишився жити завдяки пересадженому органу вашого сина! Тому що наших дітей реєструють під номерами замість прізвищ, як у фашистських концтаборах!».

Релігійний світ жахнувся, коли лікарі запропонували клонувати людину та використовувати її органи для лікування хворих людей. Засуджуючий голос російського патріарха Алексія II прозвучав найголосніше. Путін і Дума швидко приготували закон, що накладає табу на клонування людини і використання її для «запчастин».

Найцікавіше, що Путін мотивував актуальність цього закону «етичною неприйнятністю клонування для російського суспільства!». Отже, використовувати чеченських заручників для торгівлі органами – етично прийнятно для путінського суспільства та завгодно «Богу» патріарха Алексія II?

У зв’язку з цим у мене питання до інститутів захисту основних прав людини (ООН, ОБСЄ, ПАРЄ та інші), які підтримали фарс, затіяний торговцями органів у заручників, у вигляді «референдуму» для донорів-чеченців — Ви, що, насправді справі свідомо пропонуєте нам дружно проголосувати та узаконити путінський бізнес у Чечні? Якщо, так, то за який відсоток частки ви погодилися?

Один із чеченських журналістів, після візиту Путіна до Франції, писав: «Світ переконався у пристрасті російського президента до «трансплантології», коли він у Брюсселі запропонував журналістам послуги з вилучення одного з органів. Європа вдавано «не зрозуміла» і порекомендувала журналістам не дражнити його Чечнею, що означало: «Хай робить що завгодно, аби не сердився, і не говорив дурниці».

Насправді він говорив правду. Справді, Путін «знає місця у Москві», де утримують донорів-смертників із Чечні для продажу органів на трансплантацію. Тільки ісламський фундаменталізм до цього має таке саме відношення, як «путінське суспільство» до етики.

Під час останнього візиту Путіна до Франції Жак Ширак показав своєю поведінкою, що він добре його зрозумів у Брюсселі. Враховуючи пристрасть гостя до вилучення органів, він перепровадив його у суспільство мера Парижа, а сам вважав за краще триматися подалі. Журналісти стверджують, що російський “трансплантолог” не зрозумів натяку.

Як би там не було, але Європа зі своїми іграми в мовчазне вдавання і натяки може догратися до того, що на прилавках «путінського банку донорських органів», у недалекому майбутньому, з’являться органи з етикетками: французькі, німецькі, англійські, італійські та інші.

Бог з нами, з чеченцями, ми не потребуємо. Європейцям, на мою думку, настав час подумати про свої органи!». Адже чеченців, може, й не вистачить надовго. Черга за вами, європейці!