Комфортний мінсільгоспівський «Форум з розвитку чуваських сіл» у порівнянні зі звичайною сільською зупинкою

Такі зупинки є у кожному селі. У більшості сіл їх не більше двох, найчастіше одна. Але навіть у цьому випадку немає грошей, щоб їх якось облаштувати — просто бетонні чи бляшані, дерев’яні коробки у чистому полі.

Досить часто вони розташовані на значній відстані від самого села — наприклад, якщо село далеко від головної траси, то на роздоріжжі ставлять зупинку, а далі лише пішки. Іноді навіть за 10 км. Аби не пропустити свій транспорт чи зустріти родичів, сільські мешканці виходять заздалегідь до цих зупинок.

Велосипедисти, мотоциклісти, та й просто піші мандрівники використовують їх як укриття від дощу та вітру. Взимку в них холодно, влітку спекотно, часто взагалі немає жодних крамничок. Розкладів автобусів, будь-яких карток із місцезнаходженням, туалету, тривожної кнопки, аптечок (якщо людині стало погано) — нічого нема, хоча іноді ця зупинка є єдиною ознакою «цивілізації» на багато кілометрів навколо. Якщо місцеві мають телефон водіїв і біля зупинки хороший сигнал стільникової мережі — вони можуть точно дізнаватися, чи буде сьогодні автобус, а решті залишається тільки гадати.

Корреспондент

Напишіть відгук