Кeмнeң aрбaсынa утырсaң, шуның җырын җырлaрсың — На чий візок сядеш, того й пісню співатимеш

Для повноцінного існування в соціумі татарська мова має бути присутня в усіх сферах життя татарського суспільства — від сім’ї до інституту, від фольклорного свята до літературних перекладів новинок белетристики з мов світу на татарську мову, у державному документообігу, у науці, мистецтві — починаючи з дитячого садка та на кожному кроці. Решта паліативних форм існування — просто імітація.

Так, усі інші моделі існування не спрацьовують. Або національна мова займає панівне становище, або декоративне. Ось хоч убийте, але уявити якусь іншу перспективу для декоративної мови, крім гідного, великого, пафосного вмирання, у мене не виходить. А саме така роль прикладного способу спілкування в суспільстві РТ для рідної мови і сьогодні зміцнюється. Вже молоді татарські опозиціонери відкидають шлях, запропонований татарськими націонал-демократами, вже навальністи в РТ (самі, до речі, постраждалі від репресій влади) називають Рафіса Кашапова націоналістом, уже для модних татарських блогерів точкою відліку демократії стає спосіб життя московської молодіжної тусовки , ментів і СВО)… А татарські національні інтереси бачать над збереженні національно-культурної самобутності, створюваної народом протягом століть, а справедливому розподілі матеріальних благ республіки.

— А віра предків!

— Ну хай вірить, хто хоче, але все це минуле століття, зараз усім цим мало хто цікавиться.

— А мова?

— Фу, татарська сільська мова! Від неї пахне корівником і кизяком! Ні-ні, що ви нам в інший бік!

— Татарська мова — душа нашого народу — при такому ставленні помре!

— Ну що ж, ми створимо їй умови для гідного вмирання, а потім влаштуємо пишний похорон!

— Відмова від національної самобутності — це ж шлях у безвихідь! Від спілкування з Росією сьогодні відмовляються сотні країн, на неї накладено економічні санкції, а ми туди прагнемо?

— Не все так однозначно, та й татарська мова нікого від цього не врятує. Ми хочемо жити в новій Росії — там наше майбутнє! Потрібно вчити російську!

А може, вони й мають рацію, навальністи-демократи та блогери-москвофіли? Може, треба загостритися на побудові економічно могутнього космополітичного Татарстану у складі нової демократичної Росії? Ну, то тоді варто взагалі відмовитися від татарського імені й татарської ментальності. Тоді виходить, як у горезвісному американському прислів’ї, тільки вивернутому навиворіт: «Якщо хтось ходить, не як качка, крякає, не як качка і виглядає, не як качка, то, швидше за все, це взагалі не качка!» І Татарстан без мови, культури, історії, без своїх традицій — то й не Татарстан зовсім? Це вже щось інше?

Тому й дозріла в мене така впевненість: або татарська державна, обов’язкова до застосування мова, щоб ніхто ніде не смів носа вернути і розповідати про «сільськість», відсталість і непотрібність, або готуватися до її почесного вмирання та проводів у небуття.

В офіційній Москві наївних простаків немає, там дуже добре розуміють значення мовної складової в ідеологічній обробці. Доказом цього є приклад окупованих територій України. Насамперед окупанти намагаються все перекласти на російській лад: мову навчання, школи, підручники, вчителів, ЗМІ. У терміновому порядку взялися за школярів — поки глина дитячої свідомості не скам’яніла, скоріше ліплять із них «росіян» усіма можливими способами. Московських імперців на полові не обдуриш, вони знають твердо: наполовину державних мов та історії з культурою не буває! Тому вчи, запам’ятовуй, приймай усе російське! Інакше в баранячий ріг тебе зігнемо, на коліна поставимо і будеш у нас російський гімн і вологодські частівки під російську гармонію співати, випльовуючи власні зуби.

Може, це вже час зрозуміти?