Історичні шанси Татарстану – що робити зараз із урахуванням уроків минулого?

Займуся зараз марним і безцільним заняттям – повторенням багаторазово сказаного і не раз повтореного, а саме – розповідатиму дорослим людям про те, що не потрібно намагатися вдарити себе п’ятою по потилиці. Це дуже важко, смішно, абсурдно і боляче для самого «акробата». Що мені доводиться говорити? А ось що.

Татарстану як васалу в державній політиці Росії не варто йти шляхом, яким її зараз штовхає сюзерен, на шлях активної участі в російсько-українській війні. Бо цей шлях є згубним як для самої імперії (загрожує їй розбалансуванням соціально-економічних процесів усередині країни з перспективою розвалу), так і для Татарстану (веде до розбазарювання генофонду та скочування до способу життя, притаманного 90-м рокам минулого століття).

Чи почує мене керівництво РТ, чи захоче прислухатися до моїх закликів? Ні, не стане слухати і не захоче взяти до уваги мої застереження. Воно, власне, тому сюзереном і схвалено до використання, що слухатиме не критиканів із-за бугра (нехай вони будуть хоч гуманістом Махатмою Ганді і віщою Кассандрою в одній особі), а безапеляційні накази з Кремля, хай вони хоч у прірву ведуть простих татар із сіл і міст «незалежної» Республіки. Її Главі на долю цих татар начхати, і членам республіканського уряду начхати! Вони свою особисту долю з радощами та бідами своїх земляків не пов’язують, для них Татарстан – це територія, з якої вони отримують прибуток, де заробляють гроші. Є вигода (прибуток, гроші) – живеш серед татар, немає грошей – приходиш до сюзерена: «Вірно служу, але втратив джерело доходу. Прошу дати дах і стіл!» Багато татарських «старших людей» уже століттями так роблять. Алгоритм перевірено. Працює! Уроки минулого підтверджують незаперечну істину, що вигравали ті татари, котрі вірно служили не народу, а сюзерену у Кремлі. Прикладів безліч: Хан Касим у XV столітті, Симеон Бекбулатович у XVI, цілі сім’ї татарської знаті – Мангіти, Аргіни, Джалаїри, Кипчаки. Йшли на службу до Московського царя, отримували привілеї, вірнопіддано воювали і… ставали росіянами.

А що було простим татарам робити? Який алгоритм застосовувати, якою дорогою йти? Можна піти шляхом знаті, ось тільки біда – на всіх грошей, привілеїв і благ не напасешся. Тому «старші люди» отримували перепустку в благополучне життя, а решта задовольнялися казками про обов’язок, повинність, накреслення згори й іншу юринду, покликану полегшити рабське існування. А щоб народ не нарікав, йому пропонувалося за гарну роботу отримувати крихти з панського столу, присмачені знову ж таки розмовами куплених мулл і підгодованих політиків про те, що стабільність і порядок кращі й ситніші за свободу.

Сьогодні так само застосовується стара брехлива формула: «Забудь свій народ, відмовся від права на суверенітет, зречися рідної мови, назви себе росіянином, служи Москві, йди вбивати за її наказом – і в тебе все буде искиткеч!» І багато татар і жителів Татарстану на цю приманку купуються. Натовпом валять у військкомати, займають чергу на мобілізацію, танцюють і співають пісень біля призовних пунктів і в автобусах, які везуть їх на забій на чужій війні й у чужій країні, яка їм нічого поганого не зробила.

І які ж перспективи у татарстанців та Республіки Татарстан зараз? Не дуже добрі, а якщо прямо сказати – лайняні. Частина мобілізованих загине, інша повернеться додому каліками. Кому пощастить – із випаленою душею повернеться до родин і привезе додому змародерений холодильник чи пральну машину. Ось тільки невідомо, до якої країни вони повернуться. Можливо, це буде новий Татарстан. І чи не отримають наші служники замість обіцяних пільг тюремні строки за військові злочини? Чи це буде колишній Татарстан у колишній, але ще більш закостенілій у своєму фашизмі Росії, загнаній міжнародними санкціями в режим найжорсткішої регресії до рівня фізіологічного виживання?

Не буду гадати, але скажу, що одне безперечно: нинішній вибір татарського народу та його еліти на служіння Білому цареві в Кремлі – це вибір між поганим і ще гіршим. І до жодного поліпшення життєвого рівня населення республіки не приведе. Татарських хлопців і чоловіків використовують, як брезентові рукавиці, їхні сім’ї обдурять. Моральну й матеріальну відповідальність за неправильний вибір і за всі біди нестиме зовсім не начальство. Вантаж негараздів перекладуть на «простих» татар.

Тож уперед, батири! Начальство вам все вкаже і розкаже, ви тільки слухайте та коріться!