Ідея чи коктейль Молотова

Ідея чи коктейль Молотова

Режим Путіна дуже боїться скоординованого виступу національно-визвольних рухів. Якщо Кавказ із азійсько-мусульманською частиною Росії та ерзянсько-мокшанським резистансом виступлять одночасно, то ніяка Росгвардія не встигне перекривати всі осередки акцій опору.

За досвідом українського Майдану можна сказати, що поліція хвацько-молодцювато застосовує жорстокі способи придушення протестних актів доти, доки не починають бити її. Жорстокості до себе вона не зносить. Коли ментів починають відловлювати по місту до, після або поза роботою і бити чи вбивати, то вони поводяться зовсім інакше.

Я нікого, зрозуміло, не закликаю до актів насильства, просто вказую, як змінюється парадигма поведінки конкретного індивідуума залежно від зміни обстановки. Змусити відчути страх і запанікувати – теж може бути мірою виховного впливу на любителів проявляти жорстокість до тих, хто вийшов на мирний мітинг чи демонстрацію.

Взагалі будь-які прояви національного руху, за задумом керівництва Імперії, повинні гаситися на початковому етапі. Це робота для ФСБ, а чи не для воєнізованих частин. Повинна працювати пропаганда, спеціально створеними структурами мають проводитися ІПСО (інформаційно-психологічні спеціальні операції), обдурюючи і вводячи в оману недосвідчених у політиці людей. Агентура отримує завдання проникати в тіло нацопору і розкладати його. Афілійовані зі спецслужбами ЗМІ цілеспрямовано дискредитують лідерів, висміюють і піддають руйнівній критиці ідеї націонал/ліберал-патріотів, демократів. Висловлюючись простіше, створюються умови, за яких гасла і заклики до національної свідомості викликають у мас відторгнення, неприйняття, страх втратити те, що в них є.

Пам’ятайте історію про Яна Гуса, засудженого в XV столітті Костанцським собором до спалення на багатті як єретика? Він вигукнув: «О, свята простота!», побачивши, як простодушна бабуся підкинула в багаття оберемок зібраного нею хмизу. У тих відділів та управлінь спецслужб, заточених на нейтралізацію національно-визвольних рухів, основна мета – перетворити всіх громадян країни на таких бабусь, які сліпо вірять владі та проклинають супостатів, котрі закликають до реформ. Перед очима одразу постають «Бойові загони Путіна» з божевільних старих, які спалюють американські прапори і розбивають планшети й айфони (швидше за все, несправні).

А наша робота має відповідно починатися з інкорпорування ідей національної свободи у соціальне довкілля.

Змусити частину суспільства, що думає, відповісти, передусім самим собі, на три «вічні російські питання», озвучені ще, здається, М. Чернишевським: «Що відбувається? Хто винен? Що робити?». А далі, якщо йти шляхом марксизму і марксистів – «ідея, що опанувала маси, стає матеріальною силою». А потім, знову ж таки за марксизму, йдуть «не істеричні витівки одинаків, а залізна хода батальйонів пролетаріату». У нашому випадку – широких національних мас, які усвідомили ідеї та цілі своєї боротьби.

Ось тут уже влада починає діяти як «гасіння пожежі», залучаючи поліцію, Росгвардію, армію, казаків, бандитів…

Однак проти цього теж є своя зброя та своя тактика її застосування. Цьому треба вчити та вчитися. В СРСР були спеціальні табори підготовки інсургентів різного типу з Азії, Африки та Латинської Америки (федаїнів, герильяс тощо). Один такий у 60-80 pp. перебував під Сімферополем, де офіцери ГРУ на території спеціально збудованого містечка відпрацьовували тематичні практикуми «Напад на поліцейську дільницю», «Акції на залізниці», «Ураження вузлів зв’язку» тощо.

Ну, тема бойової підготовки – це окрема дуже широка царина, охочі ознайомитися можуть використовувати інтернет.

Я ще раз повторюю, що фаза гарячої боротьби – це авральна ситуація для влади, і вона завжди виявляється погано підготовленою до такого. Сильною, численною, озброєною… але не так, як розраховувала.

Цей зазор також можна буде використовувати.

Напишіть відгук