Хто такі ерзя і що таке Ерзянь Мастор: етнічний аспект колонізації (частина 2)

Становище автохтонних народів в РФ схоже між собою ще більше, ніж історія їхнього потрапляння до складу цієї імперії. Велика публікація «Біди» розповідає про те, як Ерзянь Мастор (Країна ерзян) пережила колонізацію Російською імперією, СРСР, а тепер і РФ. Для зручності сприйняття ми розбили цю публікацію на дві частини: у першій ішлося про історію, друга ж присвячена становищу ерзян у сучасній РФ.

Становище ерзі у сучасній Росії

Теза про провідну роль російського народу трансформувалась, але точно не зникла. Сьогодні росіяни розуміються як народ, який має право розпоряджатися рештою. Такого погляду дотримується і влада Республіки Мордовія, наприклад колишній глава Микола Меркушкін. «Є російський народ, який сьогодні є домінуючим на цій території, в цілому державотворчим», — говорив він. Цей тип відносин між народами культивується державою, зокрема законодавчо. При прийнятті поправок до Конституції РФ в 2020 році для широкої публіки це, здається, залишилося малопомітним і малозначним, але представники корінних народів і особливо активісти добре запам’ятали, що російська мова тоді була названа мовою «утворюючого держава народу» в основному законі Росії.

Це ставлення проникло до людей, і тому вони соромляться самих себе, своєї неросійськості. Деколи ерзя думають, наприклад, що ерзянській мові не місце у розмовах на вулиці. Ерзя, у яких забрали повагу до себе, говорять російською, вчать дітей тільки російської і прагнуть надіти на себе, як обладунки, російськість. Вони протиставляють себе тим, хто в колоніалістській ієрархії перебуває ще далі від російського ідеалу, виявляють разючу активність у расизмі. Кажуть: «А у нашої Маші ж наречений, значить, неросіянин» — і проганяють його зі свого дому.

В той же час, коли ерзянський хлопчик на уроці російської мови робить помилки, властиві носієві (він носій російської, а ерзянський батьки йому не передали), російська вчителька оголошує: це тому, що він «мордвин». І натякає: ерзя не надто розумні й освічені. Це про те, що описав у своїй концепції мімікрії Хомі Баба: колонізатор прагне зробити колонізованого подібним до себе, але не до кінця, зі збереженням відмінності та кордону між «білим» і «небілим». Тоді як особливості расизму у Росії вимагають окремого розгляду, простежується й аналогія з «російським» і «неросійським».

Одночасно продовжується політика придушення національного самовизначення. Вже на I Всеросійському з’їзді мордовського народу 1992 року, проведення якого ініціювало ерзянське товариство «Масторава», ерзя просили про використання самоназви «ерзя», проте це було відхилено. Також у 1995 році на I Конгресі ерзянського народу, який ініціювали Олександр Малов, Валентин Девяткін і Маризь Кемаль, було прийнято Декларацію про офіційну назву ерзянського народу, в якій ерзя звернулися зокрема до влади, виявивши бажання бути прийнятими «у світовому співтоваристві народів під своїм ім’ям». Цю вимогу також було проігноровано. У 2012 році Боляєнь Сиресь та Еруш Вежай пікетували VI з’їзд Всесвітнього конгресу фінно-угорських народів. Причиною пікету був недопуск на конгрес окремої ерзянської делегації через тиск російської влади.

Ерзянський національний рух у РФ переслідується. Наприклад, у 2007 році прокуратура Республіки Мордовія розпочала процес проти незалежної ерзянської газети Фонду порятунку ерзянської мови ім. А. П. Рябова «Ерзянь Мастор». Газету звинувачували в екстремізмі, розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Судові переслідування закінчилися після того, як Верховний суд таки не знайшов у її матеріалах нічого екстремістського. Тоді газету вдалося захистити, проте 25 вересня 2009 року, коли обраний ерзянами інязор Кшуманцянь Піргуж на IV З’їзді фінно-угорських народів роздавав газету «Ерзянь Мастор», міліція спробувала завадити цьому. Інязор пояснив, що газета є офіційно зареєстрованим виданням і не містить у своїх публікаціях нічого забороненого. Цього дня інцидент було вичерпано. Проте 26 вересня, коли Кшуманцянь Піргуж знову роздавав газету, його затримали. Інязора не відпускали до кінця з’їзду, навіть після того, як у камері у нього стався гіпертонічний криз. Криз може становити серйозну загрозу життю, тому коли цей стан настає, обов’язковою є госпіталізація. Міліція пустила лікарів до Кшуманцянь Піргужа, але госпіталізувати не дозволила.

У 2015 році було здійснено ще одну спробу закрити газету «Ерзянь Мастор», цього разу Роскомнаглядом. Тоді Верховний суд РФ відхилив позов. Однак у 2020 році з Фонду порятунку ерзянської мови був вигнаний Нуянь Відяз, який зареєстрував у 1995 році фонд і був головним редактором «Ерзянь Мастор», і Кшуманцянь Піргуж. Сам фонд було перейменовано на Мордовський республіканський громадський фонд збереження та розвитку ерзянського мови. Підставою для перейменування стало те, що, на думку нових господарів фонду, попередня назва була «агресивною».

У підконтрольній владі пресі Республіки Мордовія ведеться активна пропагандистська кампанія проти діячів ерзянського національного руху, зокрема Кшуманцяня Піргужа та нового, обраного у 2019 році інязора Боляєня Сиреся. Уїдливі коментарі в таких матеріалах стосуються зокрема й ерзянських імен діячів.

Російська влада також не раз намагалася зірвати відроджене ерзянське моління Раськень Озкс, наприклад, затримувала Кшуманцяня Піргужа, автора ідеї відродження моління й одного з його організаторів, намагалася замінити ерзянське моління російськомовними виступами з російськомовною поп-музикою.

Не краще й становище ерзянської мови. У класифікації ООН ерзянська — мова під загрозою зникнення, вона не вивчається дітьми як рідна. Сфера вживання ерзянської мови гранично скорочено. У дитячих садках Республіки Мордовія спілкування з дітьми відбувається російською, знайомлять із ерзянською мовою всього 3–4% дітей. За межами республіки немає цього. У школах не вистачає не тільки годин та обов’язкового для всіх вивчення ерзянської мови, але часом і підручників. Пошук потрібних книг ерзянською, особливо надрукованих, іноді є захоплюючою пригодою: навіть у книгарні в Саранську, де продаються ерзямовні видання, часом не можна знайти класичних творів і словників. Єдиний ерзямовний дитячий журнал «Чилисема» через скорочення кількості читачів перебуває під загрозою закриття. Російська мова домінує навіть у такій галузі, як назви ерзянських населених пунктів. Багато сьогодні носять російські назви. Щоб змінити їх, місцевим жителям потрібно докласти багато зусиль. У результаті частина ерзянських назв поступово виходить із вживання.

Ще один метод російського колоніалізму – це спотворення чи замовчування історії корінних народів. У центрі Саранська розташована площа, присвячена «тисячоліттю єднання мордовського народу з народами російської держави», під яким розуміється насамперед єднання зі слов’янами, предками росіян і майбутньою Російською державою. Це при тому, що вісімсот років тому ерзян убивала і перетворювала на рабів саме ця сила.

Ще один приклад: хоча ще у XVIII столітті засновник Саровської пустелі Іоанн говорив, що, можливо, саме ерзянське місто розташоване на цьому місці, серед російських науковців ніхто цього не допускав. Ерзянська культура в їхніх очах, мабуть, була надто низька. Тільки в 1990-х роках завдяки розкопкам існування ерзянської фортеці було визнано, і то не відразу і важко.

Всі ці політики російського колоніалізму ведуть до швидкого скорочення чисельності ерзі. З 2002 до 2010 року кількість ерзян та мокшан скоротилася майже на 100 тисяч. Як вважає інязор Сиресь Боляєнь, Росія проводить етноцид корінних народів. Про це він сказав і у своїй промові в ООН. Той виступ став першим в ООН ерзянською мовою. Можливість виступити надала українська делегація.

Солідарність з Україною

Сам Боляєнь Сиресь давно живе в Україні. Поштовхом до актуалізації національної ідентичності для нього стало знайомство з В’ячеславом Чорноволом, який говорив із ним, коли він у 1990-х у Києві «охороняв від націоналістів» плакат «Володимиру Іллічу, пробач нас!» поряд із пам’ятником Леніну. Боляєня Сиреся підкупило те, що українець В’ячеслав Чорновіл, зокрема через час, проведений у таборах у Мордовії, знав про ерзю більше, ніж сам Сиресь, ерзя. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну та наступу російських військ на Київ інязор вступив у територіальну оборону. Про кількість інших добровольців з ерзян, які захищають Україну, інязор каже, що їх поки що замало, щоби сформувати національне об’єднання. Проте як мінімум частина національного руху ерзян виступає проти агресії Росії в Україні. 2014 року виконавчий комітет Конгресу ерзянського народу випустив звернення про неприпустимість відправлення ерзі на війну в Україну. А вже 2022 року інязор із Києва закликав ерзян вийти на вулиці та зупинити війну.