Гримаси патріотизму

У Радянському Союзі випускався науково-популярний журнал «Навколо світу», в якому була рубрика «Строкатий світ», що висміювала «гримаси капіталізму». Там часто друкувалися нотатки про дурні буржуазні закони. Наприклад: «У штаті Вісконсін існує закон, який забороняє розкривати парасольки поблизу перебуванння кінних екіпажів!». «Ха-ха-ха! Ось уже ці недотепи американці!».

У США застосовується прецедентне право, коли судове рішення стає законом для подальшого розгляду аналогічних справ. Хтось налякав коня (або кучера), розкриваючи парасольку, внаслідок ексцесу було завдано шкоди, рішення суду у цій справі стало прецедентом. Узагалі нічого смішного. Сміятися тут стане лише профан.

У житті самого есесеру абсурду було набагато більше. Коли, наприклад, будували у відповідності до генплану міст, а потім виявлялося, що річки там немає, і дороги немає, і він там нікому не потрібен. Не вірите? А я сам бачив. На ньому хтось, хто не читав журналу «Навколо світу», аршинними літерами написав: «Пам’ятник людській дурості!».

Естафета абсурдності життя була Совком успішно передана нинішній Росії.

Згадайте хоча б дитячі коляски на параді, декоровані під танки, з малюками в хакі та пілотках із зірками. Або «патріотичний тверк» у «патріотичних костюмах». Подекуди пішли навіть далі – патріотичний стриптиз теж існує. Коли показуєш сайти з такими повідомленнями невіруючим, починають відмазуватись, типу «перегини на місцях»! Та це ваше справжнє обличчя, ура-патріоти!

Або ось у Казані на «прохання трудящих» увічнити пам’ять захисників міста, які відстоювали столицю ханства під час агресії Івана Грозного у ХVІ столітті, зуміли знайти правильну відповідь і піти назустріч – звели «Пам’ятник воїнам, які загинули під час взяття Казані». Пам’ятник агресору! Тут не гримаси російського шовінізму, тут його звірячий оскал видно неозброєним оком!

Ніде і ніколи не видно так брехню та розрив із дійсністю, як на війні. У світі тому безліч прикладів. Пам’ятаєте, як під час іраксько-іранської війни у ​​80-х роках минулого століття іранським новобранцям перед боєм мулли видавали пластмасові ключі від раю? Вся сучасна війна в Україні теж може бути прикладом абсурду в політиці. Сенс її ніхто з російських офіційних осіб досі чітко пояснити так і не зумів. А оголошені причини і цілі бойових дій, що змінювалися вже кілька разів, розраховані на некритичне сприйняття, просто кажучи, це пропаганда й більше нічого.

Подивіться, що сьогодні відбувається в РФ з оплатою військовобарахла, необхідного чмобику. Днями один розсудливий осетин опублікував список речей і предметів російського громадянина, мобілізованого на війну. Список разом із повісткою знайшов його сусід у поштовій скриньці. Докладніше: лист А-4 з переліком на 29 позицій називається «Мінімальний набір майна, необхідного для вибуття у військове відрядження». Тут все (крім хіба що автомата та намети) – від бронежилета та каски до трусів, ниток-голок, батарейок та ізострічки. За свій рахунок! Ха-ха-ха! Ні, я не правий!

Не можна тут сміятися, тут треба плакати. Відправляють людину на забій за її гроші! Але як тут кого критикувати, якщо ця людина відправці на війну не опирається?

Значить, правильно все організовано, значить, «правильною дорогою йдете, товариші!».

У сучасному Китаї родичів страченого злочинця змушують сплатити витрати на розстріл – внести гроші за набій, без цього не видають тіло. А в Білорусі Батька змушує родичів дисидентів оплачувати їхнє утримання у слідчому ізоляторі. То чому ж не змусити росіянина, що йде на війну, сплатити своє матеріальне забезпечення? Хіба ж не можна? Можна і навіть треба! Дерти з нього три шкури, вичавити з нього всі соки, випустити всю кров на чужу землю, а потім тіло утилізувати будь-яким способом. Командиру кілька місяців поотримувати його грошове забезпечення, а потім оголосити «зниклим безвісти», щоб не платити «гробових» сім’ї та рідним. Усе правильно і раціонально, всі росіяни підтвердять, що я маю рацію. Усі подібним чином думають! Інакше хіба погоджувалися б жити ось так, як тупа безсловесна худоба?!