Чи зробимо з Ідель-Уралу колонію Заходу?

У мережі багато різних побоювань пишуть щодо такого сценарію. В якості альтернативи автори подібних теорій закликають бути тісніше до мусульманських країн. Переважно таке видають кремлівські агенти. Але чи бажають цього самі мусульманські країни?

Колишній муфтій України Саїд Ісмагілов висловився про відносини із мусульманським світом. На його думку, Україна програє війну через симпатії мусульман в інших країнах на тлі війни у Палестині. Це справді так, проте насправді програє не лише Україна. Програє цю боротьбу й Ідель-Урал, і інші національно-визвольні рухи. І не лише за мусульманський світ, а й загалом за глобальний Південь, тобто ще Індія, Африка, Південна Америка.

Глобальний Південь вирішив, що існування Росії йому вигідніше, ніж боротьба за деколонізацію поневолених Кремлем народів. Навіть у мусульманських країнах, де чудово знають про існування безлічі мусульман у РФ, усе одно воліють співпрацювати не з корінним населенням, а з московськими чиновниками та їх ставлениками на кшталт Мінніханова.

Боротьба за інтерес мусульманського світу до нашого регіону важлива не лише мусульманам. Це політичний перебіг. Як і для мусульман важлива боротьба за інтерес не мусульманського населення Індії, Південної Америки й Африки. Тому що привертання уваги — це залучення симпатій, а отже, і союзників. Якщо у фінно-угрів Ідель-Уралу є дружні Фінляндія й Естонія, то Угорщині безперечно начхати на долю своїх фінно-угорських братів у РФ. Аналогічно це й із деякими мусульманськими країнами працює — вони обрали існування Росії, а не її розпад. Тобто вони проміняли долю мусульманського населення РФ на свій інтерес у протистоянні зі США. Не завжди так відбувається свідомо. Вони багато чого про життя в Росії не знають.

Їм, умовним жителям півдня, здається, що важливіше співпрацювати з Росією проти Америки, ніж рятувати нас, ув’язнених усередині Росії. Ми повинні переконати їх, що ми важливіші. Не переконати просто словами, а й зробити їхні наміри зберегти Росію невигідними для них. Переконати незалежно від їхньої релігії, бо нам важливі всі голоси на нашому боці — і тюркам, і фінно-уграм. Поки умовний Єгипет співпрацює з Росією, то російським мусульманам має бути політично ближча умовна Естонія, а не умовний Єгипет. І навпаки: поки умовна Угорщина штовхає імперський порядок денний Кремля, умовний мусульманський Сінгапур має бути для фінно-угрів ближчим, ніж Угорщина.

Так званий «колективний» Захід + Японія, Корея, Нова Зеландія, Філіппіни й Австралія теж не завжди однорідні у своєму ставленні до Росії. Їхнє ставлення залежить від того, чого хоче виборець. А їхній виборець дуже часто бачить в інтернеті російську пропаганду чи гасла місцевих популістів, які стали при владі не без допомоги Росії. Тому всі ми можемо розраховувати на повне розуміння ситуації лише від тих народів, які пройшли те, що ми пройшли. Це Центральна Азія та Східна Європа. Саме на них нам варто покладатися найбільше. Вони знають, що таке російська окупація, не з чуток. Усіх інших ми зобов’язані просвітлювати й наставляти, доки вони остаточно не заявлять те саме, що й ми: Росію має бути ліквідовано, а корінні народи мають право на свободу та незалежність.