«Бучанська різанина — фейк, але ми її повторимо для кожного народу»

Основна риса державної мови ненависті та, через яку будь-який наступний народ у ролі ворога сприймається як «народ-ворог» набагато швидше за попередній.

Наприклад, на створення ворогів з українців витратили 20 років, а щоб рівень пропаганди ненависті на кремлівських інфо-смітниках до казахів досяг того ж рівня — вистачило лише одного року. І справа тут не в більш відмінній вірі та культурі, бо спочатку і казахи, йі українці сприймалися московитами однаково з погордою та шовінізмом. Проте більшість рашистів не прагнула їх убивати лише за національність. Просто зневажали, тихо ненавиділи, але вбивати не збиралися.

Держава ненависті вкрай радикалізувала російських нацистів, показала їм, що немає жодних моральних перешкод і ніколи не було — тепер вони набагато швидше і простіше сприймають нові образи призначених державою ворогів. Відтепер будь-який наступний народ-ворог буде створюватися машиною пропаганди вже не за роки, а за місяці і навіть дні.

Причому машина пропаганди вже працює не лише зверху вниз, а й знизу вгору — від пролетарських мас російських нациків тепер виходить ініціатива і переймається Кремлем, оскільки вона здається їм ефективнішою за рахунок своєї більшої кровожерливості, оперативності та ще більшої ненависті.

Так що якщо одного ранку рашисти прокинуться і задумають влаштувати цькування будь-якого з повсталих (або навіть не повсталих) народів Поволжя, то від фраз «ця нерусь підкоряється нам» до фраз «будь-якого з цих унтерменшів вбиваємо відразу на місці» мине набагато менше року, як із казахами.