30 років нового невільницького договору

15 лютого 1994 року підписано так званий «новий федеральний договір» між Ресурсною Федерацією й Татарстаном. Замість битви за незалежність тодішнє керівництво Татарстану вирішило проміняти свободу на обіцяні золоті гори та благополуччя. Інакше Татарстан пообіцяли зрівняти із землею. Однак, як це зазвичай і буває, той, хто вибрав хліб замість свободи, втрачає і свободу, і хліб.

Після розпаду совка був певний період турбулентності у кремлівських володіннях, який породив певний ступінь свободи у колоніях. Ще б трохи — і нестабільність сягла б розмаху повного розпаду недоімперії.

Якщо 30 років тому Татарстан міг висловлюватися проти імперської метрополії та захищати своїх громадян від участі в імперських війнах, то зараз щодня приймає по кілька трун на замовлення Москви, а уродженці Татарстану гинуть в Україні, Африці, Сирії де завгодно, тільки не залишаються вдома. щоб розвивати рідну республіку та підвищувати її демографію.

Якщо 30 років тому Татарстан розповідав своєму населенню хороші новини про те, зі скільки країн РТ вдалося встановити дипломатичні відносини — сьогодні радісно розповідають, що 5 уродженців республіки повернулися з московської війни з українського полону, і це вважається досягненням найбільшого масштабу.

Якщо 30 років тому Татарстан мав більш-менш свободу слова, а татарську мову не називали чимось «непотрібним» і «нацистським» або «розколюючим» імперію, то зараз називають. Тоді московити ще не вказували, потрібен чи не потрібен татарам свій президент, свої національні сторінки в паспорті чи своя державність. Тоді московити не насміхалися з пам’яті про захисників Казані. Тоді московитські нацисти не могли відкрито крокувати маршем казанськими вулицями, та ще й із заохочення верхівки республіки. Не насміхалися, бо відчували — Татарстан поки що сильний і лапи двоголової курки-мутанта ще можуть його впустити.

До певного часу. Відколи кабальний договір було знову підписано, Москва знову почала «приборкувати» непокірну республіку, мріючи згодом повністю викорінити татар. Знову, бо татари вже були так обдурені одного разу. На початку ХХ століття, коли створювався оновлений варіант імперії Кремля — СРСР. Тоді татарам теж пообіцяли якийсь «договір» в обмін на покірність колоніальним домаганням.

Зараз «хороші московити» обіцяють черговий «оновлений федеральний договір», коли почне розпадатися нинішня кремлівська система. Якщо Татарстан і втретє погодиться на кабалу, то про його існування можна забути. Ба більше, під питанням існування Татарстану вже зараз, оскільки Московія стрімко поспішає розформувати республіки та знищити їхню державність, сподіваючись уникнути нового розвалу.

Сьогодні Москва й не згадує «договір». Для неї Татарстану не стало з того часу, як цей папірець був підписаний. Згадайте, з яким розмахом імперська пропаганда розповідає на весь світ про давній Переяславський договір із Хмельницьким — нібито про «возз’єднання України з Росією», хоча в ті часи ніякої Росії знати не знали, та й договір був про військовий союз, а не про підданство — Москва дуже активно його згадує і навіть влаштовує із цього приводу святкування. Все це пил в очі. Москва досі ще не змогла знову затягти Україну до своєї сміттєвої яму русскомірності, тому намагається розпушити пір’я і ходити перед українцями павичем, навіюючи чергові казки.

З Татарстаном так не працює — він давно у цій пастці, і московити думають, що назавжди. Тож і святкувати цей день вони не збираються. Про нього пам’ятають лише татари, бо важко забути про московський нашийник на своїй шиї.