22 травня 1997 року між Татарстаном та Ічкерією було укладено угоду про дружбу та співпрацю

22 травня 1997 року між Татарстаном та Ічкерією було укладено угоду про дружбу та співпрацю

Текст не було оприлюднено, але знаковим було те, що його підписали саме дві республіки, які свого часу відмовилися підписувати федеральний договір із Москвою.

Досі можна лише гадати, про що саме домовлялися. Однак Шаймієв говорив, що це продовження шляху, яким Татарстан ішов ще до російсько-чеченської війни. Який саме цей шлях? Шлях до незалежності чи навпаки? Розсудить суспільство. Шаймієв хотів, аби Масхадов пішов на угоду з Єльциним, як це зробив сам Шаймієв 3 роки тому. Але той відмовлявся, не довіряючи росіянам.

Декількома днями раніше Ічкерія вже встигла укласти Договір про мир і взаємини з РФ. Цей договір був заснований на програші військ Москви на Кавказі і зробив рашистам дуже боляче, проте вони спробували все піднести як «перемогу» Росії та назвали договір «історичним і дуже важливим», хоча взагалі не збиралися на нього вважати. Тобто, на той момент, Татарстан уклав договір із фактично незалежною Ічкерією. За спиною у Москви чи на її прохання? Цього ми не дізнаємося, доки не побачимо текст договору. Але, якщо судити з його дій, Шаймієв постійно намагався піти на мирову з Москвою, щоб не вв’язати Татарстан у велику війну. Як ми бачимо, не вийшло. Так, добрий був шанс, але залишився нереалізованим. А на Другу чеченську вже відправляли етнічних татар, і вони мусили воювати проти єдиновірців…

Москву не можна задобрити, перед нею не можна вислужитись. Це не начальник. Це ворог.

Корреспондент

Напишіть відгук