Як уродженець Чувашії став українським ІПСО, або Зламаний навігатор дитинства

Харків’янин Юрій Галушко у 2013 році одружився і став жити з дружиною у сусідньому Білгороді, де працював охоронцем на заводі металоконструкцій та за півтора десятиліття шлюбу нажив двох дітей.

З роками Юрій почав втрачати зір, а грошей на операцію не було. Зір для охоронця дуже важливий — без нього нікуди. Крім того, Юрій дуже любив читати і не міг жити без книг. Він вирішив піти до армії, адже там обіцяли великі виплати. Так Галушко потрапив до 10-го танкового полку 8-ї армії ПВО і був відряджений до в/ч 24314 біля Олександрівки в районі міста Валуйки (Куп’янський напрямок фронту). Незабаром йому надали звання молодший сержант.

Юрій знав, що рашисти хочуть стерти з лиця землі кожне українське місто, але що може одна людина проти цілої військової машини імперії? Виявилося, що одна людина здатна дуже багато на що.

Куп’янський напрямок фронту — це Харківська область. Усього за сотню кілометрів від Куп’янська у Харкові живе мати Юрія. Він благав її переїхати до його сім’ї до Білгорода, де менше обстрілів, але мати відмовилася навідріз — для неї нацистська РФ була ворогом, і їхати до ворога було неприпустимо. Якось під час бомбардувань мати Юрія невдало забігла в укриття (було темно через російські удари по електростанціях), впала і зламала руку. На тлі душевних потрясінь через розбомблене місто, зламану руку та сина у ворожій армії у матері стався інсульт.

Дізнавшись про все, Юрій хотів піти з армії та манівцями пробратися до матері, але його ніхто не збирався відпускати. Сослуживці знали про його походження і, будучи вихованими в ненависті до українського народу, висловили цю ненависть і до матері Юрія, і до нього самого. Тоді Юрій зрозумів, що або він назавжди стає зрадником свого народу і більше ніколи не побачить матір, або треба починати діяти. Ніяка операція на очах, ніякі гроші цього не коштували.

Перед своїм виходом із військової частини 4 травня молодший сержант Юрій Галушко розстріляв шістьох російських окупантів, які прийшли на його рідну Харківщину — з метою вбити його матір зокрема. Зробити все тихо і втекти Юрієві допоміг автомат АК-12 із глушником. Серед розстріляних окупантів був начштабу дивізіону майор Дмитро Кучаєв 36 років від народження — із чуваського міста Çĕмерле Шумерля. Ще восени 2023 року цей Кучаєв відвідував пропагандистський захід «Навігатор дитинства» в рідному місті, де розповідав учням 8-ї гімназії про збереження психічного здоров’я на війні. Рашисти навіть назвали свою ідеологію підготовки гарматного м’яса «новою філософією виховання». Навряд чи можна назвати адекватним бажання Кучаєва схилити дітей своєї Батьківщини до війни за чужу імперію, що окупувала Чувашію. Більше він і не схилятиме ніколи і нікого.

Сім’ї так і не сказали офіційно, що він загинув, — розповіли самі товариші по службі. Російські пропагандистські ЗМІ заявили, що ця історія вигадана повністю. Тобто Кучаєв і його товариші по службі пішли на імперську війну лише з метою стати частиною українського ІПСО. Мабуть, російські Z-військори вважають, що навіть саме місто Çĕмĕрле — і те ніколи не існувало в Чувашії.

Галушко ж зараз у бігах. Його шукають по Воронезькій, Донецькій, Білгородській і Харківській областях. Але швидше за все, він дістанеться до позицій ЗСУ і вступить уже до лав української армії, де й мав бути.

Чи багато може одна людина в глибокому тилу ворога? Юрій показав, що багато.