Звернення до татарської молоді

На наш погляд, це одна з найяскравіших ідеологічних статей, присвячених проблематиці становлення та розвитку татарського націоналізму. Автор не просто розповідає про татарський націоналізм як про явище в житті народу – зроблено спробу сформулювати політичну доктрину. Сподіваємося, що цей текст нашого підписника Ісрафіла Шаріпова надихне татар не лише на дискусії, а й на конкретні дії, оскільки визвольний націоналізм, яким є націоналізм татарський, – це неодмінно поєднання думки та вчинків.

Татарські інтелектуали, серед яких Фаузія Байрамова, Руслан Айсін, Каміль Галеєв, неодноразово описували епохальну важливість моменту, в якому ми перебуваємо.

«Щиро кажучи, ми живемо в дуже непростий час. Мені здається, що ми йдемо палаючим канатом. Що на нас чекає з того боку — ми не знаємо. Знаємо лише те, що якщо впадемо, то нас не стане», – заявила Фаузія-ханум під час засідання Челнинського відділення Всесвітнього конгресу татар. Очевидно, йдеться про націю, а не про ВКТ: «Ми добре стоїмо на ногах економічно. У нас відкриті школи. Ми духовно розвиваємось. Нас уже не зіб’єш звичайною шапкою. Але якщо ми нічого не виправимо, то припускаю, що можемо і зникнути. Сьогодні триває становлення нового світу. І щоб нам, татарам, не залишитися під руїнами, треба добряче постаратися».

Метафора, яку використовує Байрамова, не лише влучна – у ній закладено напрямну – дію. Рух. Але рух не як самоціль, а як обов’язкову умову національного порятунку.

Канатоходець не знає, що на нього чекає наприкінці шляху, але знає, що зупинка смерті подібна.

Методи й інструменти, які раніше застосовувалися нашим національним рухом для досягнення політичних цілей, продемонстрували їхню обмежену ефективність в умовах відносної свободи (1989-2000). Вони абсолютно не застосовні до реалій сучасної Росії, оскільки втратили свою результативність 5 і 10 років тому.

Татарські пріоритети

Важливо чітко окреслити ієрархію пріоритетів. Що для татар першорядне, а що, хай і важливе, але все ж таки не є вирішальним у нашій боротьбі?

Першочергове – це чесна та реалістична оцінка перспективи нашого збереження як нації.

У Росії живуть сотні автохтонних народів, які сформувалися як самодостатні етнокультурні спільноти саме тут, на землях, що нині контролюються Москвою. Далеко не кожен із цих народів переживе не те що XXI століття, а навіть найближчі два десятиліття. Забагато незворотних руйнівних процесів зі стирання етнокультурних маркерів свідомо запущено російською державою.

Подальше перебування у Росії призведе татарську націю до очевидного трагічного фіналу. Ми не тільки не розвиватимемося, ми просто не зможемо зберегти себе як націю в Російській Федерації. Ця держава не здатна забезпечити наші права, які декларуються в конституції РФ, у конституції РТ. Це все папірці з нульовим змістом. Будь-які заклики до «переформатування РФ», заснування «справедливої ​​федерації» тощо – відкритий самообман. У складі російської держави ми приречені на занепад і зникнення.

Отже, нашим найважливішим завданням є створення власної національної держави. Лише повністю незалежний і самостійний Татарстан як суб’єкт міжнародного права може бути нашим національним ковчегом.

Виконати це завдання лише методами агітації та пропаганди неможливо.

Незалежний Татарстан – кінцева мета, решта повинні розглядатися як проміжні етапи, які можуть її наблизити. Свободу та незалежність татарської держави ми зможемо здобути виключно в боротьбі. Отже, ми маємо докласти максимум зусиль, щоб пояснити ці думки простим татарам і представникам інших народів, які живуть у Республіці Татарстан.

Як втілити таке складне та амбітне завдання?

Повним підпорядкуванням усіх наших думок, намірів і дій досягненню цієї священної мети. Кожна татарська дитина має рости з розумінням, що прийшла у цей світ заради реалізації нашого спільного національного ідеалу.

Постійним культивуванням сили, мілітаризму та духу боротьби серед татарської молоді. Засудженням та розривом з усіма опортуністичними рухами, що називають теплий барак для татар більшим благом, ніж тернистий шлях до незалежності. Нехай навіть цей шлях политий потом, кров’ю та сльозами татар.

Що це означає для нас на практиці? Поява татарина з новою філософією мислення. Пошук, виховання та підтримка людей дії, вчинків.

Вічне очікування «великих днів»

Багато хто з нас, бувши затятими татарськими патріотами та прихильниками ідей незалежності, вважають, що час для дій ще не настав. Визнання цього судження діє на татарський національний організм, немов хлороформ – присипляючи і несучи татарський народ, а особливо молодь, по річці часу, що неодмінно виносить «наших ждунів» обрусілими грудочками руди в російський плавильний котел.

Чи існують серед нас татари, щиро віддані татарській нації, чи залишилися лише щиро віддані керівництву та начальникам? Так, безумовно. Скільки нас? Комусь може здатися, що ми нечисленні та слабкі.

Проблема в тому, що ми бережемо себе для великих днів, не усвідомлюючи, що відкладати вже нема куди.

Просто подумайте, скільки татар пройшли через татарський національний рух, але чи не були спрямовані на шлях боротьби? Скільки з тих невідомих, ще з чорно-білих фотографій перших мітингів ВТОЦ, розчарувалися, не побачивши в милли хәрәкәте тієї сили, якій необхідно віддати себе?

Минають роки, а «великі дні» так і не настають. Із кожним поколінням нація втрачає сотні тисяч і навіть мільйони обрусілими, манкуртизованими та безликими… Мільйони приходять у цей світ татарами, а йдуть росіянами. «Великі дні» – виправдання для брехунів і боягузів.

Права вести за собою необхідно досягти. Виборні лідери бояться самостійно вирішувати, а тому не ведуть, а заводять.

Отже, як теоретичні конструкти, а й тверда воля до дій визначає справжнього татарського націоналіста серед індивідуумів, що прикривають свою безхребетність, порожнечу, а нерідко й шкідництво «націоналізмом» гучних фраз.

Татар милләтчесе. Кем ул?

Татарський націоналіст не повинен мати суперечності між словами та діями. Він не сміє вірити та проповідувати одне, а своїми діями стверджувати інше. Бо цим він перетворює татарський націоналізм на дармохвальство, а сам стає лжепророком.

Татарський націоналіст створює і наближає «великі дні», а не чекає на них.

Татарський націоналіст усвідомлює, що причетність до татар милли хәрәкәте накладає на нього відповідальність щодо формування власного середовища, де визначальними якостями стають віра, вірність і непохитна рішучість втілити в життя будь-які наміри, що наближають нас до заповітної мети – вільного та самостійного Татарстану.

Татарський націоналіст прагне лідерства не порожніми фразами чи гучними заявами, а вмінням працювати, боротися та жертвувати.

Татарський націоналіст не засуджує організаторів сабантуїв чи розповсюджувачів шоколадок із портретами видатних татар – він той, хто знає, що про сабантуї та шоколадки подбають і без нього.

Татарських націоналістів об’єднує Ідея, а розрізняє лише досвід та готовність до тих чи інших кроків на шляху до набуття національної держави.

Татарські націоналісти зобов’язані показати та довести татарському народу те, чого досі не зуміли чи не захотіли довести інші татарські організації.

Татарський націоналіст – не самопрезентація, а привілей, здобутий учинками та копіткою жертовною роботою.

Обставини, в яких опинився татарський народ і наш національний рух, не є підставою для того, щоби змиритися з ними і підкоритися їм, а стимул для того, щоб подолати їх і стати над ними.

Татарський націоналізм не для того, щоб перетворити татарина на раба чужих ідей і наказів, а для того, щоб стати повністю суверенними та втілити в життя ідеали свободи, які раніше татарський народ міг лише декларувати.

Повний розрив із окупаційними порядками

Татарський націоналізм не може приймати окупаційні порядки та колоніальний статус Татарстану ні як вимушений, ні як тимчасовий стан.

Татарський націоналізм вимагає биття татарських сердець, вимагає конкретних справ, якими татарські націоналісти заявлять про себе:

– Знищення у Татарстані всієї російської окупаційної символіки: гербів і прапорів, усіх символів, що демонструють владу Москви над татарами та нашими землями. Це рабське тавро на лобі татарина.

– Знищення російських військових свастик (Z), під якими Москва веде війну в Україні.

– Фіксація всіх проявів татарського національного опору та поширення цих фактів у мережі.

Ти татарин, доки готовий підвестися! Не роби з себе об’єкт власної любові! Запали навколо себе вогонь свободи і простягни татарський смолоскип тим, хто прагне звільнення. Радуйся, що ти тут і Всевишній дав тобі сил для боротьби. Алга!