Зраднику перша куля в розбитий від поклонів лоб

Як далеко манкурти готові зайти у зраді свого народу і що від них чекати далі? Наскільки ці хабірови, мінніханови й інші готові вистаратися перд окупантами? За прикладами далеко не треба ходити.

Був у Бучі прокремлівський депутат на ім’я Олександр Ржавський. Він балотувався на вибори президента України у 2004 році, проте не набрав ніяких голосів.

Навіть перед повномасштабною війною він продовжував писати на своїх сторінках безглузде марення з кремлівських методичок.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, певна річ, Ржавський тут же запропонував окупантам свої послуги колаборанта та зрадника. Забезпечував їх спиртним, здавав імена патріотичних жителів міста, допомагав, як міг, в окупації своєї Батьківщини.

Але одного разу він відмовився роздобути ще спиртного для компанії солдатів Кремля, за що був застрелений на місці. Син його заявив, що «це, звісно, не політика, а побутовий конфлікт». Ну а яка політика може бути, коли тебе у твоєму домі розстрілює солдат окупаційних військ, правда ж?